ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОЇ АВІАЦІЇ Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ
Дальність першого пілотованого польоту в моторному аероплані "Флайєр-1", що його 17 грудня 1903 року здійснили брати Орвілл та Уілбер Райти, становила 37 метрів, а тривав він 12 секунд. Але цей коротенький політ відкрив нову еру в історії людства.
Мабуть, відбувся він напрочуд вчасно, бо після нього розвиток авіації пішов семимильними кроками. Самі брати Райти спочатку тримали першість у цьому процесі. Наприкінці 1904 року вони вже могли втримувати літак у повітрі протягом 5 хвилин, а в 1905-му — пролетіли 39 км за 38 хвилин, описуючи кола над льотним полем. 1906 року брати отримали патент на свій винахід, але тільки 1908-го світ дізнався про їхні видатні досягнення.
А тим часом нові країни і люди долучалися до процесу розвитку авіації. Відповідні роботи велись і в Росії тих часів, і значною мірою на території України. Ми можемо пишатися тим, що початок історії вітчизняної авіації був тісно пов’язаний із Київським політехнічним інститутом, який, у повному значенні цього слова, став справжньою колискою нової великої справи.
Основною метою людей, безпосередньо причетних до становлення та розвитку авіації, був політ в апаратах, важчих за повітря. Тоді це заняття сприймалося як забава окремих ентузіастів. Але згодом авіація з якогось курйозу перетворилася на надзвичайно важливе технічне та соціальне явище. І у вирішенні її завдань, у поширенні ідей авіації в Україні важливу роль відіграв саме КПІ.
Його було відкрито в 1898 році. Тоді інститут мав чотири відділення: механічне, хімічне, інженерно-будівельне і сільськогосподарське. А з 1899 року розпочався рух за створення п’ятого, повітроплавного відділення, що його очолив один із найбільших ентузіастів авіації професор Микола Артем’єв, талановитий учень Миколи Жуковського. З його ініціативи в 1905—1906 роках при механічному гуртку КПІ було організовано повітроплавну секцію. Першим почесним головою секції став професор Степан Тимошенко, а її віце-головою — студент механічного відділення Вікторин Бобров. У листопаді 1908 року секція реорганізувалася в повітроплавний гурток із відділами аеропланів, гелікоптерів, орнітоптерів і двигунів.
Уже в 1907—1908 роках професор Артем’єв проводив досліди з моделлю "махово-пропелера", що був не чим іншим, як стальним маховиком на вертикальній осі зі встановленими на ньому лопатями, які обертаються. Взимку 1908—1909 років професор Артем’єв з відомим авіатором Борисом Делоне випробовували великі моделі планерів (розмахом крил до трьох метрів), запускаючи їх катапультою з потужною пружиною від вагонного буфера. Згодом Микола Артем’єв спільно з професором КПІ Олександром Кудашевим брали участь у побудові перших у Києві планера та літака.
Пристрасним пропагандистом ідей авіації та планеризму був професор КПІ Микола Делоне, син піонера авіації Бориса Делоне. Ще в 1896 році він розпочав систематичні досліди з моделями планерів у Новій Олександрії поблизу Варшави, де завідував кафедрою в Інституті сільського господарства. З часу створення повітроплавної секції в КПІ Микола Делоне стає незмінним керівником гуртка, а потім і Київського повітроплавного товариства (КПТ), одним із організаторів якого був. Цей перший на півдні Росії авіаційний осередок об’єднав не лише відомих на той час професорів, інженерів і конструкторів, а й студентів КПІ, що були в перших лавах тих, хто прокладав шляхи в небо.
Члени гуртка слухали лекції професорів КПІ та університету св. ............
