ВСТУП

Одним з основних завдань Цивільної оборони є проведення заходів, що спрямовані на підвищення стійкості роботи об'єктів господарчої діяльності (ОГД) в умовах НС.

Стійкість роботи промислового об'єкта - здатність його в умовах НС виробляти продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а у випадку слабких та середніх руйнувань або порушень зв'язків з кооперації та поставок - відновлювати виробництво в мінімальні терміни. Підвищення стійкості роботи ОГД у НС досягається передчасним дослідженням його стійкості та проведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних та організаційних заходів, що забезпечують максимальне зниження впливу вражаючих факторів НС, у тому числі зброї масового ураження (ЗМУ), та створення умов для швидкої ліквідації їх наслідків.

Дослідження стійкості роботи ОГД складається з усебічного вивчення умов, які можуть виникнути у НС, з визначенням їх впливу на виробничу діяльність і життєзабезпеченність робітників та службовців. Мета дослідження полягає у виявленні вразливих місць у роботі об'єкта в НС та розробленні ефективних рекомендацій, які спрямовані на підвищення його стійкості. Дослідження стійкості здійснюється силами персоналу ОГД із залученням за необхідністю фахівців науково-дослідних та проектних організацій, що співпрацюють з даним підприємством. Організовує та очолює дослідження керівник підприємства - начальник ЦО об'єкта.

Процес планування та проведення дослідження поділяється на три етапи: перший - підготовчий, другий містить оцінку стійкості роботи об'єкта в умовах НС, третій етап передбачає розробку заходів, що підвищують стійкість об'єкта. На першому етапі розробляються провідні документи, які зумовлюють склад учасників дослідження, та організується їх підготовка. На другому етапі безпосередньо виконуються дослідження стійкості роботи об'єкта в НС.

РОЗДІЛ 1

Визначення можливих вражаючих факторів ядерних вибухів та їх максимальних значень на території СРЗ

Для встановлення факторів ядерних вибухів та їх максимальних значень виконаємо схему взаємного розташування міста, СРЗ та об'єкта "Б" (Додаток А).

1) Визначаємо можливу мінімальну відстань від СРЗ до епіцентру повітряного ядерного вибуху при завдаванні удару по місту (позначено на схемі). За точку прицілювання при завдаванні по місту одного ядерного удару береться геометричний центр міста. Мінімальна відстань від СРЗ до епіцентру вибуху:

Rmin  = Rr  - r відх [км],

де Rr = 4,4 км - відстань від геометричного центра міста до СРЗ;

rвідх = 0,1 км - радіус відхилення ядерних боєприпасів від точки прицілювання;

Rmin =4,4 - 0,1 = 4,3 км.

Існують наступні види вражаючих факторів ядерного вибуху:

1) ударна хвиля;

2)  світлове випромінювання;

3)  проникаюча радіація;

4)  радіоактивне зараження місцевості;

5)  електромагнітний імпульс.

Визначаємо вражаючі фактори і причину їхньої появи на СРЗ у результаті повітряного ядерного вибуху, при нанесенні удару по місту.

1. Визначаємо радіус дії ударної хвилі (радіус зони, для якої ΔРф > 10 кПа). При потужності боєприпасів qп = 200 кт радіус дії ударної хвилі буде дорівнює 8,2 км. Так як СРЗ знаходиться на відстані Rr = 4,4 км до епіцентру вибуху, то він попадає в зону дії ударної хвилі.

Визначаємо розмір надлишкового тиску у фронті ударної хвилі (ΔРф) і наслідки її дії. ............