1. Міжнародний поділ праці та формування світового господарства
    Кожна країна або група країн у певному регіоні світу спеціалізується на ви- добутку тієї чи іншої сировини або випуску конкретної продукції. Спеціаліза- ція даної країни або регіону залежить від природних (географічне положення, наявність корисних копалин, забезпеченість водними ресурсами та іншими ресурсами тощо), соціально-історичних (шляхи розвитку, державний устрій, геополітичне положення, менталітет нації і таке інше), економіко-географіч- них (ступінь розвитку, кількість і якість трудових ресурсів, структура госпо- дарства, економіко-географічне положення, розвиток інфраструктури, в тому числі транспорту) факторів.
    Географічний розподіл праці буває двох видів: міжрайонний (у межах дер- жави) і міжнародний (міждержавний). Міжрайонний розподіл трудової діяль- ності розвивається в одній країні і зв'язує між собою окремі її регіони.
    Міжнародний розподіл праці полягає в спеціалізації окремих країн чи їх угруповань на виробництві різних видів промислової, сільськогосподарської продукції та обміні цією продукцією. Спеціалізація сприяє ефективнішому використанню соціально-економічного і природно-ресурсного потенціалу країн, налагодженню і розвитку їхніх зовнішньоекономічних зв'язків.
    Міжнародний розподіл праці нерівномірний. У сучасному світі існує при- наймні шість соціально-економічних угруповань: 1) розвинуті капіталістичні країни (США, єдина в світі наддержава, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада); 2) малі розвинуті капіталістичні країни (Бельгія, Норвегія, Швейцарія, Данія, Нідерланди, Швеція, Австрія та інші).Обидві ці групи спеціалізуються пере- важно на машинобудуванні (літако-, судно-, автомобілебудуванні), електроні- ці розробці нових технологій тощо; 3) соціалістичні країни (КНР, КНДР, Куба); 4) країни східної Європи та СНД (Польща, Угорщина, Росія, Україна), що знаходяться на етапі переходу до ринкової економіки.
    Для цих країн характерна суттєва розбіжність показників економічного роз- витку (від Китаю, якому притаманні вражаючі темпи економічного прогресу, доТаджикистану, країн колишньої Югославії і Куби, які з різних причин опи- нилися в ситуації економічного колапсу). Ряд країн цієї групи експортує сиро вину (нафту, електроенергію та вугілля - Польща, Росія, Україна), сільсько- господарську продукцію (овочі, фрукти - Угорщина, Болгарія, Румунія), про- дукцію машинобудування, електротехнічні вироби (Угорщина), вантажні автомобілі (Росія), автокари (Болгарія); 5) країни "третього світу" (країни, що розвиваються).Це найчисленніша гру- па. Вона охоплює близько 130 країн і в міжнародному поділі праці займає "сировинну" нішу, постачаючи на світовий ринок різноманітну мінеральну сировину, сільськогосподарську продукцію (країни Південної Америки, Африки, Південно-Східної Азії), напівфабрикати. Але головною стратегіч- ною продукцією, яку постачає ця група країн (країни Перської затоки і Бли- зького Сходу, Лівія, Нігерія, Венесуела) і яка забезпечує їм левову частку ін- валютних надходжень, є нафта; 6) найбідніші країни (вони власне, належать до країн, що розвиваються), у яких найнижчі у світі показники економічного розвитку, багато невирішених соціально-економічних проблем і переважає сировинна або сільськогоспо- дарська спеціалізація (Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Сомалі, Гватемала, Гонду- рас, Бутан, країни Океанії).
    У міжнародному поділі праці є певні суперечності. ............