ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Формування концепції нової особистості у демократичній

літературі 60-70-х р. ХІХ

1.1 Ознаки інтелектуальної прози

1.2 Суспільні витоки та ідейно-естетична зумовленість появи в 60-70-х роках ХІХ ст. інтелігентів-ідеологів в українській літературі

1.3 Історичний контекст роману І. Нечуй-Левицького ,,Хмари“

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. Зображення інтелігенції різних напрямів старшого (Дашкович-Воздвиженський) і молодшого покоління (Радюк)

2.1 Дві різні долі: С. Воздвиженський і В. Дашкович

2.2 Павло Радюк - представник нового покоління української інтелігенції 60-70-х років XIX ст. в повісті ,,Хмари“

Висновки до розділу 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Характерною особливістю українського літературного життя останніх десятиліть ХІХ ст. стало, підкреслює П. Хропко, порушення пекучих проблем, пов’язаних із соціальним і національним пригніченням народу. Українська проза намагається в цей час усебічно з’ясувати взаємини інтелігенції з іншими суспільними верствами, художньо дослідити місце і роль інтелігенції у визвольному русі [32; 3]. Поряд з Панасом Мирним, О. Кониським, І. Франком, Б. Грінченком, Оленою Пчілкою цю тему освоює також І. Нечуй-Левицький.

Спираючись на національні традиції, І. Нечуй-Левицький відкривав своєю творчістю нові сторінки української прози. Українська інтелігенція зображена у багатьох творах письменника: ,,Хмари“ (1874), ,,Чорним морем“ (1890), ,,Навіжена“ (1891), ,,Гастролі“ (1905), ,,Неоднаковими стежками“ (1911), ,,На гастролях у Микитянах“ (1912), ,,Дивовижний похорон“ (1914) та ін. І. Нечуй-Левицький, ідучи від реальних фактів суспільно-політичного життя України, зображував освічені верстви українського суспільства – професорів, студентів, учителів, акторів, лікарів, службовців, чиновників, їх пошуки, інтереси, побут [12; 182]. Слід визнати історичною заслугою письменника те, що романом ,,Хмари“ він сміливо підійшов до нової, оригінальної теми, розширюючи змістові й жанрові межі української прози.

Проте поцінування творів про життя інтелігенції, так званих ідеологічних творів, І. Нечуй-Левицького завжди опинялося на вістрі тієї чи іншої ідеологічної заангажованості. У радянський час національний пафос ідеологічних творів І. Нечуй-Левицького нерідко ставав приводом для звинувачень письменника в буржуазному націоналізмі [9; 29]. Цим по суті перекрес-лювалися ідейно-художня цінність цих творів письменника, їхнє місце в історії української літератури.

Тому нині особливої актуальності набула потреба нового прочитання та ґрунтовного кваліфікованого аналізу художнього доробку письменників, які творили в період 70-90-х років XIX століття, що стосується саме творів на тему інтелігенції, які потребують переосмислення та докладного вивчення. Потребує цього й багатогранна творчість І. Нечуя-Левицького. Саме це зумовило вибір теми нашого дослідження ,,Роман І. Нечуя-Левицького ,,Хмари“ як зразок ідеологічно-інтелектуальної прози“.

Його творчість досліджувалася протягом багатьох років. Це, насамперед, праці І. Франка, А. Шамрая, Є. Кирилюка, О. Грушевського, О. Білецького, праці другої половини XX століття - Н. Крутікової, Р. Міщука, І. ............