ПЛАН В С Т У П 1.   ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ ЗАХИСНИКА. 2.   ПІДГОТОВКА ЗАХИСНИКА ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ. 3.   УЧАСТЬ ЗАХИСНИКА ПІД ЧАС СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ.

3.І.  В підготовчій частині судового засідання.

3.2. Участь захисника у судовому слідстві.

3.3.Участь захисника в допиті підсудного.

3.4. Участь захисника в допиті свідків і потерпілого.

3.5. Участь захисника в проведенні експертизи на суді та допит експерта.

3.6. Участь захисника в судових дебатах.

В И С Н О В О К

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

В С Т У П

Згідно ст.2 КПК України завданням кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у ньому, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідаль­ності і жоден невинний не був покараний.

Виконання цих завдань так чи інакше стосується різних суб'єк­тів кримінальної-процесуальної діяльності, які мають особистий інте­рес у справі: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, цивільного позивача, цивільного відповідача. Усі ці учасники мають право на захист своїх законних інтересів.

Ст. 59 Конституції України забезпечує кожному обвинуваченому право на захист. У кримінальному процесі обвинувачений має такі пра­ва:  знати, в чому його обвинувачують і давати пояснення по пред'яв­леному йому обвинуваченню; заявляти клопотання; ознайомлюватися піс­ля закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріа­лами справи; брати участь у судовому розгляді у суді першої інстан­ції та ін. Усі вони в своїй сукупності складають право обвинувачено­го на захист, гарантувати які повинна держава. В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року "Про застосування за­конодавства, і яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсуд­ному права на захист" вказується, що забезпечення відповідно до чинного законодавства підозрюваному і обвинуваченому, підсудному права на захист є конструктивним принципом і важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобігання притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб /п.1/. Право на захист закріплюється і в міжнародно-правових документах, наприклад, в "Основних по­ложеннях про роль адвокатів", що прийняті VIII Конгресом ООН “про запо­бігання злочинам", у серпні 1990 року: "Будь яка людина в праві звернутися за допомогою до адвоката за своїм вибором для підтвердження своїх прав і захисту на усіх стадіях кримінального процесу" /ст.1/. Право на захист - це не тільки гарантія від необгрунтованого обвинувачення, але й важливий інструмент пізнання істини. Захист в кримінальному процесі означає весь комплекс процесуальних дій обви­нуваченого і його захисника, спрямованих на заперечення обвинувачен­ня, виявлення обставин, що виправдовують обвинуваченого, звільняють чи пом'якшують його відповідальність, а також на захист особистих і майнових прав і законних інтересів обвинуваченого.

Правом на захист обвинувачений користується протягом всього кри­мінального процесу в будь-якій стадії. Невід'ємною і необхідною умо­вою здійснення обвинуваченим свого права на захист є презумпція невин­ності, яка полягає в тому, що обвинувачений визнається невинним, коли його винність не буде безсумнівно доведена, поки його винність не буде доведена і підтверджена вироком суду, що вступив в законну силу.

Вона знайшла своє відображення і в загальній декларації прав лю­дини /ст.11/, і в Міжнародному пакті про громадські та політичні права /ст.14/.

На відміну від загальногромадських прав /трудових, житлових/ обмеження кримінально-процесуальних прав є неприпустимими. ............