Реферат
Черненка Юрія
на тему:„Життєвий та творчий шлях
М.М. Коцюбинського”
Вчитель: Ліщук С.А
Наш Коцюбинський
Відомо, що справжні твори мистецтва не старіють, не втрачають значення для наступних поколінь. Такі твори залишив нам Михайло Коцюбинський — видатний український художник слова, палкий патріот і інтернаціоналіст, борець проти соціального і національного гніту. Художня спадщина письменника увійшла в золотий фонд світової літератури.
Михайло Коцюбинський належить до того покоління митців, які прийшли в літературу в період краху народництва, поширення марксизму-ленінізму. Від революційного демократизму до марксизму — такий шлях бук характерний для кращих художників-реалістів кінця XIX початку XX ст.— І. Франка, II. Грабовського, Лесі Українки,М. Коцюбинського.
Ставши виразником визвольних прагнень народних мас, М. Коцюбинський правдиво і талановито відобразив життя різних соціальних верств царської Росії кінця XIX — початку XX ст., революційне піднесення і боротьбу трудящих у роки першої російської революції. На його творчості помітно позначилося зародження нового творчого методу зображення дійсності — методу соціалістичного реалізму.
Він любив добро і вірив у його переможну силу (Максим Горький), схилявся перед усім прекрасним, був ніжним і чутливим до людей, до краси, але був гнівним і непримиренним до всякого зла, до кривди і підлоти. У своїй творчості цей великий художник слова ніколи не був холодним спостерігачем, безстороннім літописцем. (Хоч саме таким намагалися зобразити його «дослідники» з буржуазно-націоналістичного табору). Одним героям він оддавав полум'яне серце, інших викривав нещадно; був «увесь серед своїх героїв, болів їх болями, жив їх радощами». У цьому нас переконують створені ним позитивні образи: чи то діти бідноти—«Харитя» (1891), «Ялинка» (1891), «Маленький грішник» (1893), чи Семен Ворон — «Ціпов'яз» (1893), чи Остап і Соломія — «Дорогою ціною» (1901), чи Гафійка і Малайка, Марко Гуща і Прокіп Кандзюба — «Fata morgan» (1903—1910), чи безіменні революціонерки — «Persona grata» (1907), «Подарунок на іменини» (1912), чи Іван та Марічка — «Тіні забутих предків» (1911).
Життєвий шлях Михайла Михайловича Коцюбинського, як і всіх чесних митців, що жили в царській Росії, яку справедливо називали тюрмою народів, не був легким. Народився він 17 вересня 1864 року у Вінниці, в сім'ї дрібного урядовця. Батькові, який не любив вислужуватися перед начальством, доводилось часто міняти місце роботи або й надовго залишатися без посади. У пошуках засобів до існування він змушений був разом з сім'єю їздити по містечках і селах Поділля.
Учився майбутній письменник у початковій школі у Барі, а потім у Шаргородському духовному училищі, яке закінчив у 1880 році. Маючи намір скласти екзамен на атестат зрілості і вступити до університету, вій займається самоосвітою: читає українську, російську і зарубіжну класичну літературу, вивчає історію, політекономію і психологію, цікавиться природничими науками, знайомиться з філософією, зокрема з працями Фур'є і Фейєрбаха. Велике враження справили на нього твори Марка Вовчка, Тараса Шевченка, Панаса Мирного.
У Вінниці, куди родина повернулася у 1881 році, М. Коцюбинський у гуртку революційно настроєної молоді таємно читає і обговорює книги М. ............