Мережне адміністрування
    
    ВСТУП
    
    Засоби мережного і системного адміністрування ніколи не займали домінуючих позицій у корпоративних інформаційних системах. Традиційно допоміжна роль, що їм відводилась, призвела до того, що структура і функції ПО даного класу виявилися в прямої залежності від архітектури обчислюванних систем і еволюціонували разом із ними.
    
    Тим часом корпоративні користувачі інформаційних технологій поступово приходять до усвідомлення значущості того впливу, що засоби адміністрування роблять на бізнеси-процеси. Цей факт, з одного боку, змушує більш строго поставитися до формулювання критеріїв, котрим повинне відповідати керуюче ПО, а з інший, дозволяє припустити, що вже незабаром йому може бути відведене більш почесне місце в структурі інформаційної системи.
    
    Замкнуте коло
    
    Строго говорячи, історія системного адміністрування нараховує декілька десятиліть, оскільки задача керування обчислюванними комплексами виникнули відразу після появи самих цих комплексів. Доминуюча до кінця 80-х років централізована обчислювальна модель типу "мейнфрейм - термінали" один до одному проектувалася на архітектуру засобів адміністрування. Строго централізована організація адміністративного ПО сьогодні багатьма сприймається в якості надбання історії. Проте усе пізнається в порівнянні, і оцінюючи із сучасних позицій можливості ніколи популярних керуючих пакетів типу RACF і додатків VTAM для платформ S/360 і S/370, припадає визнати, що по зручності і надійності ці системи можуть служити своєрідним еталоном для оцінки всіх інших засобів адміністрування.
    
    Як відомо, на початку 90-х років ері безроздільного панування хост-комп'ютерів прийшов кінець. Бурхливе поширення розподілених архітектур клієнт/сервер викликало кардинальні перерви й у сфері керування інформаційними системами. Основна проблема полягала в тому, що замість однорідного середовища адміністраторам (і наявним в їхньому розпорядженні інструментальним засобам) прийшлося мати справу з небаченим раніше різноманіттям ресурсів, чи йшла промова про комп'ютерні платформи, активному мережному устаткуванні або програмному забезпеченні (де виникнула множина операційних систем, варіантів сполучного ПО, СУБД, офісних додатків і т.д.). Ця гетерогенність зажадала рішення цілком нових адміністративних задач - урахування розподілених ресурсів, електронного поширення ПО і контролю ліцензій, аналізу трафіка і керування пропускною спроможністю мережі, перерозподіли серверного навантаження, відслідковування стану окремих настільних систем і т.д., що попросту були відсутні! али в класичній централізованій моделі. Справа ускладнювалася ще і тим, що в нове середовище неможливо було перенести додатка адміністрування, що функціонували на мейнфреймах, так що виробникам довелося створювати керуюче ПО практично з нуля.
    
    Трудомісткість процесів адміністрування розподіленого обчислювального середовища, що лягли важким тягарем на бюджети корпоративних замовників, явилася одним із стимулів до появи скорочених розподілених обчислюваних моделей. Восени 1996 р. компанії Oracle і Sun Microsystems виступили з ініціативою створення мережних комп'ютерів, а через півроку у надрах Intel і Microsoft зародилася концепція мережних персональних комп'ютерів (Net PC). ............