ЗМІСТ
Вступ
1. наукові основи підвищення продуктивності праці в рослинництві
1.1. Економічна суть продуктивності праці
1.2. показники продуктивності праці в рослинництві та методика їх визначення
2. Аналіз продуктивності праці в рослинництві
2.1. природно - економічні умови сільськогосподарського виробництва
2.2. Аналіз динаміки і оцінки досягнутого рівня продуктивності праці в рослинництві
2.3. Фактори продуктивності праці в рослинництві
3. Шляхи підвищення продуктивності праці в рослинництві
3.1. Інтенсифікація виробництва
3.2. впровадження комплексної механізації
3.3. застосування прогресивних форм організації та оплати праці
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
ВСТУП
Людина володіє певною робочою силою, тобто здатністю до праці. Споживання робочої сили є основою існування і розвитку суспільства, природною необхідністю людського життя. Будь-яке матеріальне виробництво здійснюється при обов’язковому застосуванні праці. Праця – це доцільна діяльність людини, в процесі якої вона видозмінює й пристосовує предмети природи для задоволення своїх потреб. Іншими словами, це доцільна діяльність людини, спрямована на створення матеріальних благ.
Сільськогосподарська праця має свої особливості.
Забезпеченість сільськогосподарських підприємств таким ресурсом, як праця, і ефективне її використання значною мірою залежать від формування та функціонування ринку праці.
Ринок праці – це система відносин щодо обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для її розширеного відтворення, і розміщення робітників у системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва.
Однак слід враховувати, що на ринку праці продається і купується специфічний вид товару – робоча сила, тобто здатність людини до праці, а не сама праця.
Відтворення товару „робоча сила” пов’язане з великими затратами часу і засобів, що робить цей товар надзвичайно цінним для суспільства, змушує забезпечувати соціальний захист робітників у випадку несприятливої кон¢юктури на ринку праці.
Порівняно з міським жителем житель села, який пропонує свої послуги на ринку праці, є економічно більш незалежним, тому що, як правило, володіє і користується земельною ділянкою, має у своїй власності будинок та господарські будівлі, худобу, володіє частиною майна, яке перебуває в комунальній власності, а також може одержувати доход від особистого підсобного господарства. ............