План
1. Виникнення його.
2. Розвиток.
3. Баптизм в Україні
1. Виникнення баптизму
Виникнення баптизму (у строгому змісті) відноситься до 1809 р., коли баптизм, як релігійний напрямок був висунутий партією англійських пуритан і конгрегаціоналістів.
Першим засновником і главою англійського, а отже і світовому баптизмі був Джон Сміт, що у 1606 р., рятуючи від переслідування, біг з Англії в Голландію і тут близько 1609 р. організував свою невелику громаду. Відкидаючи древній звичай водохрещення дітей, Джон Сміт спочатку хрестив сам себе (через обливання), але небагато пізніше, познайомивши з меннонітами і довідавшись, що вони теж відкидають водохрещення дітей і всіх, бажаючих надійти в їхню громаду, перехрещують, він відмовився від самоводохрещення і прийняв водохрещення від меннонітів. Потім Сміт хрестив усіх членів своєї громади. У 1612 р. Сміт і його послідовник Томас Хелвис повернулися в Англію і тут організували невеликі громади, що, подібно меннонітам, відкидали спочатку присягу і військову службу, але пізніше допустили і те й інше. Це були так називаний згодом "загальні" чи "генеральні" баптисти. Трохи пізніше з'являються так називані "частки" чи "партикулярні" баптисти, що дотримують навчання Кальвіна.
Назва "генеральних" (загальних) і партикулярних (часток) баптистів указує на різні погляди між ними в питанні про приречення. Генеральні баптисти учать, що Бог визначив усіх людей до вічного порятунку, але від вільної волі людини залежить прийняти цей чи порятунок відкинути його. Це погляд уперше був висловлений Армінієм, що був одним з діячів реформації ХУ1 в. Партикулярні баптисти затверджують, відповідно до навчання Кальвіна, що Бог від вічності одних визначив до порятунку, а ін. - до осуду, і врятуються тільки ті, котрих Бог визначив до вічного блаженства.
У 1640 році частина лондонської громади приватних баптистів виділилася в самостійну групу. Нова група вимагала занурювального водохрещення, якого не робили ні "частки" ні "загальні" баптисти. Незабаром потім вона почула про одне суспільство в Нідерландах, що робило водохрещення через занурення. Це були так називані "коллеіанти" у Рінзбурзі, що називалися так тому, що вони дозволяли проповідувати у своїх зборах не одним тільки проповідникам, але і кожному "брату". Лондонська громада для ознайомлення з занурювальним водохрещенням послала до них одного зі своїх членів (Ричарда Бланта), що після повернення до Лондона був хрещений через занурення проповідником громади Блекблоком, а потім з ним перехрестив через занурення й інші члени громади (1641 р.). З цього часу число баптистів в Англії стало швидко збільшуватися. До 1644 р. у самому Лондоні малося вже сім громад "часток" (партикулярних) баптистів.
Отже, не пізніше 1641 року тут у сутності дають про себе знати таке навчання і така практика, що характерні для баптистів наших днів. Занурення поступове укоренялася як форма водохрещення й у "часток", і в "загальних" баптистів Англії. Перше сповідання "часток" баптистів 1644 року говорить уже про здійснення водохрещення через занурення.
Спочатку баптисти багато терпіли від єпископальної церкви Англії і від пресвітеріан. ............
