1. ЗАХОПЛЕННЯ ВЛАДИ КОМУНІСТАМИ

2. «БУДІВНИЦТВО СОЦІАЛІЗМУ»

3. РУХ ЗА РЕФОРМИ ТА РАДЯНСЬКА ІНТЕРВЕНЦІЯ 1968р.

4. «ОКСАМИТОВА» РЕВОЛЮЦІЯ 1989р. І РОЗПАД ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ

5. УКРАЇНЦІ У СЛОВАЧЧИНІ

1. ЗАХОПЛЕННЯ ВЛАДИ КОМУНІСТАМИ

На початку 1945 р. на території Чехословаччини розгорнувся наступ радянських військ. Тоді ж у результаті переговорів, що відбувалися в Москві з участю президента Чехословацької Республіки (ЧСР) Едуарда Бенеша і чеських та словацьких політичних діячів, було сформовано новий чехословацький уряд, в якому під тиском радянського керівництва міцні позиції одержали представники Комуністичної партії Чехословаччини (КПЧ). До складу уряду ввійшли також представники ряду демократичних партій.

Спираючись на підтримку радянських властей комуністи крок за кроком розширювали і зміцнювали свій вплив у країні, взяли під контроль ключові пости в державному апараті. Навесні 1945 р. започатковано проведення земельної реформи, згідно з якою конфісковували і розподіляли між селянами землю, яка належала особам німецької національності й зрадникам батьківщини. Згодом були також експропрійовані маєтки великих землевласників. Восени цього ж року націоналізовано банки, страхові компанії, металургійні заводи, шахти та інші промислові підприємства.

Було зроблено спроби врегулювати міжнаціональні відносини всередині ЧСР. Словаччина одержала обмежену автономію. Більшість німецького населення, що проживало на території Чехословаччини (3,5 млн чол.), вислали в Німеччину. У червні 1945 р. підписано Договір між ЧСР і СРСР, за яким Закарпатська Україна передавалася Радянському Союзові з включенням її до складу Української РСР.

Завдяки державно-правовим традиціям, що залишалися від довоєнної Чехословаччини, впливові демократичних партій у громадсько-політичному житті в країні у перші повоєнні роки певною мірою ще зберігалися демократичні свободи, порівняно вільно функціонували засоби масової інформації. Однак уже незабаром КПЧ відкрито взяла курс на встановлення своєї диктатури. У лютому 1948 р. вона вчинила державний переворот, захопивши всю повноту влади в країні.

2. «БУДІВНИЦТВО СОЦІАЛІЗМУ»

Відтак КПЧ приступила до зміцнення тоталітарного режиму, реорганізації всього життя країни на радянський взірець. У 1948 р. було прийнято закон про націоналізацію промислових підприємств, згідно з яким практично вся промисловість, за винятком дрібних майстерень, стала власністю держави. Прийнято нову конституцію, що проголосила найближчою метою «побудову соціалізму». Проведено «вибори» до Національних зборів, на яких було висунуто винятково кандидатів від комуністів або їхніх прихильників, і вони «одержали» близько 90 % голосів. (Такі «вибори», як і в інших європейських країнах, регулярно проводилися протягом усіх років існування комуністичного режиму). Президента Е. Бенеша було відправлено у відставку, а цей пост зайняв лідер комуністів Клемент Готвальд. Демократичні партії зазнали поразки і були розгромлені. Соціал-демократичну партію приєднали до КПЧ.

Проголошений компартією курс на «будівництво соціалізму» знайшов втілення у п'ятирічних планах, перший з яких був розрахований на 1949-1953 pp. і спрямований на розбудову важкої індустрії. ............