1. ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Інвестиційна політика підприємства вимагає визначення і проведення підприємством дивідендної політики. Підвищена увага вітчизняних і зарубіжних авторів до різних аспектів дивідендної політики визначається рядом обставин. Основні з них, на наш погляд, сформульовані Д.-К. Шимом і Д.-Г. Сигелом. Останні відзначають наступне:

·  по-перше, дивідендна політика робить вплив на відносини з інвесторами. Акціонери негативно відносяться до компаній, які скорочують дивіденди, тому що пов'язують таке скорочення з фінансовими труднощами компанії і можуть продати свої акції, впливаючи на зниження їх ринкової ціни;

·  по-друге, дивідендна політика впливає на фінансову програму і бюджет капіталовкладень підприємства;

·  по-третє, дивідендна політика впливає на рух грошових коштів підприємства ("компанія з поганою ліквідністю може бути вимушена обмежити виплати дивідендів");

·  по-четверте, дивідендна політика скорочує власний капітал, оскільки дивіденди виплачуються з нерозподіленого прибутку. В результаті це приводить до збільшення коефіцієнта співвідношення боргових зобов'язань і акціонерного капіталу.

Теорія дивідендної політики багатогранна. Всі дослідники в тому або іншому ступені аналізують такі питання, як:

·  роль дивідендної політики;

·  вплив дивідендної політики компанії на рух її грошових коштів і ринкову ціну її акцій;

·  переваги і недоліки різних типів дивідендної політики (стабільний розмір дивіденду на акцію, постійний коефіцієнт виплати дивіденду, залишкові дивіденди);

·  фінансові і операційні чинники, що впливають на суму виплачуваних дивідендів;

·  відмінність між дивідендною політикою і дробленням акцій, причини, по яких компанія може викупляти свої акції, і фінансовий результат таких дій і інші.

Але перш за все зміст дивідендної політики і проблеми її розробки вимагають виявлення природи дивідендів. Придбаваючи акцію підприємства і стаючи, таким чином, його співвласником, володар грошового капіталу розраховує одержати не тільки необхідну ставку прибутковості, але і премії, реалізовуючи своєрідний підприємницький дохід. Його розмір залежить від багатьох чинників: компетентності керівників, ризику вибраної для вкладень сфери діяльності, економічної кон'юнктури і т.п. На відміну від відсотка (наприклад, по депозиту в банку або облігаціям з фіксованою ставкою доходу) розмір дивіденду наперед невідомий. Тому, вкладаючи гроші в звичайні акції, акціонер піддається відомому ризику, але при нормальному ходу справ на підприємстві винагороджується за це підвищеним доходом. Відзначимо також, що, якщо ставка дивіденду не перевищує рівень інфляції, він виконує ту ж функцію, що і відсоток в ощадному банку.

Вкладаючи свої засоби в акції, їх власник відкладає своє споживання, що є важливою обставиною для балансування споживацького ринку. Дивіденд в цьому значенні - засіб стимулювання розподілу особистого споживання в часі. Чинник часу необхідно врахувати і в загальнішому вигляді: незалежно від інфляції ситуація в економіці не залишається незмінною, тому одна і та ж сума грошей з часом стає не рівною собі. Через різні види відсотка ця суперечність дозволяється. ............