Зміст
Вступ Розділ 1. Журналістські контакти і етика 1.1 Залежність ЗМІ від реклами і моральність 1.2 Морально-етичні норми журналіста щодо адресата інформації 1.3 Моральність журналіста у стосунках зі своїми персонажами і колегами Розділ 2. Моральні аспекти у творчих пошуках рівненських репортерів 2.1 Аналіз публікації газети „Рівне вечірнє” 2.2 Аналіз матеріалів видання „Вісті Рівненщини” Висновки Список використаної літератури
Вступ За останні п`ятнадцять років, іншими словами, від часу, коли в нас в країні з`явилась незалежна журналістика, етичні питання її існування стають все гострішими. В нашому суспільстві встиг вже сформуватися негативний образ "жовтої преси", "продажних журналістів» і просто «журналюг». Багато в чому з`являються протиріччя. З одного боку, журналістика вважається престижною професією. С другого боку, зберігається відверто насторожене ставлення до журналістів з боку не тільки персон, які можуть бути об`єктами журналістського професійного інтересу, але й звичайних людей.
Все це нагадує складні взаємовідносини народу і А.Б.Пугачової: приму люблять, але одночасно постійно пліткують. Багато в чому негативне ставлення до журналістів виникає через стереотипи, які склалися, не в останню чергу, через деяких репортерів і оглядачів, які зробили стрімку кар`єру саме через фактичне ігнорування норм професійної етики. Які ж це стереотипи? «Журналісти наглі і безцеремонні». «Вони продажні: за гроші розмажуть будь-кого по асфальті». «Журналісти все перебрешуть і перекрутять». «Вони постійно ганяються за неймовірними фактами, але частіше самі ж їх і придумують, породжуючи дешеві сенсації».
Зараз тема дотримання морально-етичних норм у журналістиці дуже актуальна, адже вона стає “четвертою владою” не в тому розумінні, в якому хотілося б ( як орган контролю над іншими гілками влади), журналістика дає владу власникам ЗМІ ( найчастіше олігархи, політика, що в наш час одне й теж) над громадською думкою. Бо, якщо конкретний політик, власник, наприклад, газети, захоче, щоб вона подавала інформацію, як вигідно йому, може навіть використати видання для публікації чорного піару проти свого опонента.
Є декілька медійних босів, які не впливають на своїх працівників – журналістів, залишають свій засіб масової інформації ідейно незалежним. Та такі випадки – виняткові. Тому, зараз дуже важливо поставити питання чесності і совісності журналістики і тих людей, які в ній працюють.
Розділ 1. Журналістські контакти і етика 1.1 Залежність ЗМІ від реклами і моральність Перед журналістами грюкають дверима; від їх телекамер відвертаються, закривають долонею власні обличчя. І не завжди тому, що людям є що приховувати. Найчастіше просто через недовіру. І тоді знову постає питання все тої ж зіпсованої етики: що робити в такому випадку? Не дати грюкнути дверима, відвести руку і продовжувати знімати? Можна керуватися тими нормативами, які були прийняті між народною журналістською спільнотою.
Їх не так багато і вони розвивають одні і ті ж ідеї. Перш за все це«Міжнародна декларація принципів поведінки журналістів» (Прийнята Конгресом МФЖ в 1954 році. Поправки внесені на Конгресі Міжнародної федерації журналістів в 1986), «Міжнародні принципи професійної етики журналіста» (прийняті на консультативній зустрічі міжнародних і регіональних організацій професійних журналістів в Парижі 20 листопада1983 року), а також український аналог: «Кодекс професійної етики журналіста». ............
