УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ
Протоієрей Ігор Швець
“Діяльність українських православних місіонерів у XVIII столітті”
Дисертація на здобуття вченого ступеня
“Кандидата богослів’я”
з предмету “Історія Української Православної Церкви”
Науковий керівник:
єп. Димитрій (Рудюк)
кандидат богослів’я
Ректор КДАіС
Київ – 2001
ЗМІСТ
Вступ. Витоки християнського місіонерства та його мета
I. Короткий нарис історії місіонерства від хрещення Русі до XVI століття
1. Місіонерська праця в Київській Русі в домонгольський період (988 – 1240)
2. Місіонерство в післямонгольський період
(XIII – XVI століття)
II. Умови розвитку місіонерства в XVIII столітті в Російській імперії
1. Церква й держава в XVIII столітті
2. Російські імператори та їхнє ставлення до місіонерської діяльності
3. Напрями місіонерської діяльності РПЦ
ІІІ. Українські православні місіонери в Поволзькій місії
1. Початки місіонерства в Середньому й Нижньому Поволжі
2. Діяльність українських місіонерів у Поволжі в XVIII столітті
ІV. Українські православні місіонери Тобольської місії
1. Історія виникнення та становлення Тобольської митрополії як форпосту місіонерства в Сибіру
2. Визначні Тобольські місіонери-українці:
а) святитель Філофей (Лещинський) (1702 – 1727)
б) святитель Іоан (Максимович) (1712 – 1715)
в) святитель Павло (Конюшкевич) (1758 –1768)
V. Українські православні місіонери Іркутської місії
1. Заснування Іркутської єпархії
2. Іркутські святителі-місіонери.
а) святитель Інокентій (Кульчицький) (1727 – 1731)
б) святитель Інокентій (Нерунович) (1732 – 1741)
в) святитель Софроній (Кристалевський) (1753 – 1771)
VІ. Пекінська місія
1. Початки місіонерства в Китаї
2. Українські місіонери XVIII століття в Китаї: архімандрит Іларіон (Лежайський), архімандрит Антоній (Платковський) та ін.
VII. Інші православні місії XVIII сторіччя й участь у них українських православних місіонерів
Висновки
Зноски
Література
Список скороченнь
ВСТУП
ДЖЕРЕЛА ХРИСТИЯНСЬКОГО МІСІОНЕРСТВА ТА ЙОГО
МЕТА
Бог хоче, щоб благу звістку почули всі народи й усюди. Його план викуплення мав і завжди має яскраво виражений багатонаціональний характер. Коли Бог укладав завіт з Авраамом, обіцяючи, що його нащадки будуть великим народом, Він також обіцяв благословити через нього всі племена землі (Бут. 12, 1—3). Євреї були Його вибраним народом; Він виділив Ізраїль, але користувався ним, аби притягнути до Себе й інших — Рут-моавитянку, Неємана-сиріянина, ніневитян. Бог обіцяв свого часу послати Месію, щоб просвітити народи, які перебувають у темряві (Іс. 60, 1—3). Месія стане досконалою жертвою за людський гріх і принесе очищення народам, тож вість про спасіння Боже буде пронесено через усі терени землі (Іс.53,10). Тому храм повинен був стати домом молитви й поклоніння Богові для всіх народів (Мк. 11, 17.18).
Досвід П’ятидесятниці підкреслює полінаціональну спрямованість Євангелія, і ті нові, що увірували, стають свідками в Юдеї, Самарії та навіть до краю землі (Діяння 1,8; 2,5—12, 17—21). На небі буде представлено всі народи (Об. 5,9; 7,9; 21, 24.26). ............
