Економічні теорії національної економіки
1. Німецька історична школа. Ф. Ліст – засновник теорії національної економіки
Засновником теорії національної економіки вважається німецький економіст Фрідріх Ліст (1789-1846). Він жив у ті часи, коли на європейському континенті домінувала доктрина Адама Сміта. Послідовники (Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, Д. Рікардо) вносили в неї деякі доповнення та виправлення. Так, Д.Рікардо доповнив принцип абсолютних переваг у теорії міжнародної торгівлі, розглянувши випадок відносних (порівняльних) переваг. Але сама ідея вільної торгівлі була прийнята економістами більшості країн як догма - відносно неї панувала майже повна одностайність.
На поч. ХІХ ст. німецькі вчені були знайомі з британською класичною політичною економією, але вони вважали, що її висновки та рекомендації є неприйнятними для умов Німеччини. Їх не влаштовували абстрактність цієї теорії та, особливо, її претензія на універсальність. Німецькі вчені вважали, що економіка кожної країни розвивається за своїми власними законами, які пов’язані з її географічними умовами, історичними розвитком, національно-культурними традиціями та навіть рисами національного характеру.
Німеччина на початку ХІХ ст. являла з себе конгломерат з 40 невеликих держав, розділених політичними та економічними кордонами (митницями). Дивною особливістю цього угруповання була та обставина, що відносно сусідніх країн ніяких мит не існувало. Німецькі держави закривали свої кордони одна від одної, але Німеччина в цілому, позбавлена центральної влади, залишалася відкритою для іноземних товарів. Найбільш сильна держава – Пруссія - виступила з ідеєю об’єднання німецьких земель, спочатку в митному союзі. Торгівельне об’єднання сучасної Німеччини сталося лише у 1834 р.
Більшість німецьких вчених дотримувалися ідеалістичної концепції історичного процесу (що можна пояснити авторитетом Гегеля), тому вони не сприймали матеріалістичні погляди на економіку англійських класиків. Політику вільної міжнародної торгівлі німці вважали придатною лише для держав, які знаходяться на вищих стадіях економічного розвитку. А ті країни, що лише увійшли в промислову стадію, повинні, на їхню думку, дотримуватися «виховного протекціонізму». Тому непридатним вважали німці і принцип невтручання держави в рішення соціально-економічних проблем.
Таким чином, у середині ХІХ ст. зародилася німецька історична школа. Заснував її Фрідріх Ліст. Зі своєю «Національною системою політичної економії» (1841) він став першим теоретиком протекціонізму. На думку Ф. Ліста, школа А.Сміта висунула космополітичну гіпотезу, згідно з якою все людство складається з окремих індивідів, тож беруться до уваги лише індивідуальні інтереси. Але між людиною і людством історія поставила нації, а класична школа забула про це. Кожна людина складає частину нації, і її індивідуальний добробут значно залежить від політичної могутності нації.
З точки зору Ф. Ліста, економіка має виходити з інтересів нації, головним з яких він вважав здатність до виробництва, до задоволення потреб нації в цілому. Політична економія є «такою наукою, яка вчить, яким чином кожна нація може піднятися на такий ступінь економічної культури, на який союз її з іншими цивілізованими націями буде завдяки свободі обміну можливим і корисним».
Ліст називає багато таких «ступенів культури» - починаючи від дикості та закінчуючи торгівельно-промисловою стадією. ............
