Форми єврокредитів та динаміка їх застосування
Історія формування євроринку свідчить про те, що виникнення міжнародного приватного фінансового кредиту зумовлене інтернаціоналізацією, інтеграцією виробництва та діяльністю ТНК. Однією з причин формування та швидкого зростання міжнародного фінансового кредиту була фінансова допомога США країнам Західної Європи за «планом Маршалла» з метою відбудови зруйнованого другою світовою війною народного господарства. Єдиною кредитоспроможною державою у той час були США, і країни-позичальниці отримували кредити від них для оплати імпорту необхідних товарів. Поступово ця щораз більша маса доларових коштів почала використовуватися для оплати товарних поставок з інших країн, що зумовило концентрацію доларів на рахунках банків європейських країн. Це і призвело до виникнення ринку євродоларів та його трансформації у євроринок.
Євробанки надають кредит після попереднього аналізу кредитоспроможності і платоспроможності клієнта, оформляючи у результаті переговорів письмовий договір про умови позики. Найпростіший вид операції – надання єврокредиту по твердій ставці на весь термін в повній сумі. Щоб уникнути втрат від зміни ставки відсотка, банки вдаються до рефінансування на такий же термін на ринку короткострокових єврокредитів. Тому термін єврокредитів по твердій ставці звичайно не перевищує року.
Єврокредит – це надання позичкових капіталів одних країн іншим у тимчасове користування на засадах оплати та повернення у домовлені строки. Кошти для кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів. Суб’єктами єврокредиту є банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні організації. Об’єктами кредитування є передані кредитором у тимчасове розпорядження позичальника товарні й валютні ресурси. [1, с. 100]
Єврокредит функціонує в різноманітних формах. Залежно від того, хто є кредитором, розрізняють кредит компаній, банківський, урядовий. Стосовно об’єктів кредитування кредит буває грошовим і комерційним.
Комерційний кредит означає відстрочення платежу за продані в кредит товари. Кредитором є фірма-експортер, а позичальником – імпортер. З погляду позичальника фірмовий кредит є найменш зручним, оскільки сфера функціонування кредиту обмежена, а позичальник потрапляє у пряму комерційну залежність від кредитора.
Гнучкішим є міжнародний банківський кредит, коли одним із суб’єктів кредитних відносин стає банк. Міжнародний банківський кредит за формою є фінансовим кредитом.
Фінансовий кредит – це надання кредитів у грошовій (валютній) формі. Фінансові кредити можуть надаватися у валютах країни-кредитора, країни-боржника, а також у іншій валюті або в кількох валютах, як це буває на європейському ринку, коли позику розміщують одночасно в кількох країнах. Однією з форм фінансових кредитів є облігаційні позики, які розміщуються іноземними позичальниками на міжнародному та національному ринках позичкового капіталу за допомогою банків. Крім того, міжнародні банки виконують гарантійні функції.
Урядовий кредит (міжурядові позики) – різновид міжнародного кредиту, що його одна країна надає іншій в товарній або грошовій формі за міжурядовою угодою. У широкому розумінні до міжурядових позик належать кредити міжнародних валютно-кредитних організацій, які надаються через МВФ, групу МБРР, Європейський інвестиційний банк та інші фінансово-кредитні інститути.
Для урядового кредиту характерним є те, що суб’єктами кредитних відносин стають окремі держави, а об’єктом перерозподілу – їхній національний дохід. ............