МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. К.Д. УШИНСЬКОГО
Дипломна робота
Тема:
Формування хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії
Виконала: студентка 5 курсу, гр. 2
Заочного відділення
Спеціальність «Хореографія»
Єрмакова Яна Володимирівна
Керівник: Клюєва Сніжана Дмитрівна
Одеса - 2008
Зміст
Вступ
Розділ I. Психолого–педагогічні засади проблеми формування хореографічної культури
1.1 Визначення поняття хореографічна культура
1.2 Місто та роль народної хореографії в процесі формування культури підлітків
Розділ II. Дослідно–педагогічна робота з формування хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії
2.1 Діагностичний етап дослідження
2.2 Методичні рекомендації щодо формування хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії
Висновки
Список літератури
Додаток
Вступ
Реальна дійсність в образно-узагальненому вигляді відтворюється всіма видами мистецтва, оперує своєрідним, тільки йому притаманним матеріалом (в лiтературi — це слово, в музиці — звуки, в живописі — фарби т. ін.).
Хореографія — вид мистецтва, в якому завдяки ритмічній зміні систематизованих художньо зумовлених положень людського тіла створюються танцювальні образи. Основним виражальним засобом тут є узгоджене i послідовне поєднання рухів рук, ніг, корпуса, голови, різноманітний гармонійний ритм яких фіксується в танцювальних па, позах, жестах, мiмiцi. Вони й створюють пластичний малюнок. Конкретизація танцювального образу зумовлюється музикою, піснею, пантомімою, драматургією тощо.
Хореографічне мистецтво пройшло складний шлях еволюційного розвитку. Першоджерелами танцю були різноманітні рухи, жести, що пов’язувалися з трудовими процесами, спостереженнями людини над природою, враженнями від навколишнього світу. На формування тієї чи іншої танцювальної культури дуже впливали умови життя народу.
Лексика народного танцю лаконічна, напружена й у кожній структурній частині вагома. Вона має яскраво виражений національний колорит. Глядач без спеціальної підготовки може визначити, надбанням якого народу є той чи інший танець.
Кожна національна хореографічна культура має певний комплекс рухів і своєрідну специфічну манеру їх виконання.
Лексика класичного танцю, навіть при наявності національного відтінку, не терпить буквального відтворення рухів тієї чи іншої національної хореографічної культури, бо класичний балет у своєму арсеналі використовує узагальнені пластичні елементи, які за своєю суттю нагадують складні філософські абстракції. Тут маємо пози, па (наприклад, attitude, arabesgue, batterie тощо), які фігурують майже в усіх постановках. Безперечно, у балеті з яскраво підкресленим національним колоритом постановник використовує лексику класичного танцю в своєрідному стилістичному переосмисленні, залежно від змісту твору. В таких випадках найчастіше звертаються до своєрідності ліній, руху, положень корпуса, голови, рук та кистей, варіювання ракурсів тощо, характерних для тої чи іншої національної хореографічної культури.[2;12-13]
Танцювальне мистецтво з незапам'ятних часів займало в житті людини важливе місце. ............