Функції та класифікація адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
Повне, максимально глибоке виявлення закономірностей у процесах юридичної діяльності обумовлює необхідність вирішення проблеми класифікації форм, функцій і типів цієї діяльності. Класифікація розглядається як науковий метод пізнання, основу якого становить логічна операція поділу сукупності понять. Звичайно критеріями класифікації є істотні ознаки аналізованого предмета.
Класифікація сукупності об’єктів за найбільш істотними ознаками, що є відмінними одна від одної, називається типологією. Вона базується на понятті типу як одиниці розподілу реальності, яка є предметом вивчення, конкретної ідеальної моделі [18, c. 200]. Під типом розуміють об’єкт, який виділяється за рядом критеріїв із великої кількості об’єктів [13, с.685]. Вказаний метод сприяє поясненню існуючого розмаїття юридичної діяльності, упорядкуванню опису їхньої конструкції, природи функціонування і дозволяє виявити схожість і розбіжності, специфічні закономірності розвитку конкретних типів, їхнє місце у правовій системі суспільства.
Цінність класифікації обумовлюється наслідками класифікаційних процесів, якщо в результаті їхньої реалізації відбувається отримання нових знань про досліджуваний об’єкт або накопичені дані зводяться у певну систему, яка дозволяє більш чітко відобразити його особливості чи унікальність. Тому в дослідженні проваджень у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно теоретичні висновки, які існують у теорії права як класифікація юридичної діяльності, використані для аналізу юридичної діяльності адміністративних органів у системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Особливості юридичної діяльності реєстраційних органів обумовлені наступним:
1) саном на сьогодні система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється двома інституціями. До існуючої системи реєстраційних органів входять органи двох видів: уповноважені державою органи на вчинення реєстраційних дій речових прав на неземельні об’єкти нерухомості — БТІ, які за своєю юридичною природою є комунальними підприємствами; і органи земельних ресурсів — органи державної виконавчої влади, уповноважені на вчинення реєстраційних дій речових прав на земельні ділянки;
2) у системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснюється більшість відомих видів юридичної діяльності з визнання державою речового права на об’єкт нерухомого майна, обмеження такого речового права та його обтяження.
Якщо розглядати діяльність держави в цілому, то можна побачити виокремлені правові форми такої діяльності, які становлять власне юридичну діяльність, і неправові форми, до яких включено організаційну (фактичну) діяльність [6, с. 105].
Правові форми діяльності держави характеризуються наступними особливостями:
1) правові форми пов’язані з реалізацією державними та іншими органами лише тієї компетенції, яка носить спеціально-правовий характер;
2) вони являють собою однорідну за своїми зовнішніми ознаками і змістом діяльність незалежно від того, якими суб’єктами вона здійснюється;
3) ці форми функціонально обмежені організацією фактичного перетворення в життя вимог правових норм (і правових активів, які видаються ними), кажучи іншими словами, — обмежені організацією правозастосування;
4) базуються на спеціальних нормах, які функціонально призначені регламентувати їхню діяльність;
5) реалізуються в рамках специфічних правовідносин, направлених на здійснення наданих їм повноважень.
Наприклад: законотворча діяльність для Верховної Ради України; управлінська діяльність в галузі транспорту для Міністерства транспорту та зв’язку України; реєстраційна діяльність БТІ у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно тощо.
Межі функціонування правових форм діяльності держави мають "надвідомчий" характер і можуть розповсюджуватись на всі без винятку ланки механізму держави, а результати їхньої діяльності проявляються виключно в правових або організаційно—правових наслідках (правових актах). ............