Реферат на тему
Гетьманщина в період Руїни
Іван Виговський
За гетьманства Богдана Хмельницького козацьке військо дійшло до найвищого рівня і що до чисельносте, й бойової готовосте, й воєнної експансії. Але як тільки не стало великого організатора й полководця, військова організація відразу почала розстроюватися.
Виговський мав фахове знання військових справ. Поки ще перейшов до повстання, служив у польському квартяному війську й дослужився там ступня поручника. Пізніше повнив якісь функції у козацькому реєстровому війську, в канівськім полку; брав участь, у бою над Жовтими Водами й дістався до татарської неволі, але Хмельницький викупив його і притягнув до української державної служби. При боці старого гетьмана Виговський мав змогу пізнати якнайкраще всі державні справи й увійти в потреби й завдання війська. Він докладно здавав справу, що молода козацька держава має ще слабі й нерозвинені основи; навіть під сильною рукою Богдана прокидалася тут і там анархія і треба було великих зусиль, щоб у свіжо зорганізованому війську утримати лад і порядок. Виговський розумів, яке значіння має авторитет влади і всіма силами старався цей авторитет підтримувати і в громадянстві й у війську.
При організації війська Виговський підносив передусім завсіди потребу суворої дисципліни. Приймаючи гетьманський уряд, він зазначив із притиском:
· Ця булава буде доброму на ласку, поганцеві на кару; нікому в війську підлещуватися не буду; військо запорозьке не може не знати страху«. Змагав він до того, щоб установити точний реєстр козацького війська й виключити з військових рядів гультяїв і неправдивих козаків. У війську бажав мати заможних козаків, а то й шляхту, щоб добути противагу проти черні.
Дуже гостро виступав проти всякої самоволі. Коли полтавський полковник Мартин Пушкар, визначний і заслужений воїн, став на чолі невдоволених »дейнек«, Виговський не завагався вислати на нього реєстрових полків і в потопі крови загасив бунт: у бою під Полтавою 11 червня 1658 р. знищено 15000 пушкарівців. Але у своїй соціальній політиці Виговський не вмів знайти тієї міри й того такту, яким відзначався Хмельницький; це зготовило скорий кінець його гетьманству.
Реєстрове військо у своїй масі не піддавалося гетьманській кермі, тим то Виговський залюбки користувався найманими військовими відділами. Під його прапорами служили серби, волохи, німці, а то й поляки. Вони жили «а гетьманському утриманні, мали своїх окремих полковників і іншу старшину й були залежні тільки від гетьмана. Вони творили часом гетьманську гвардію, то знову їх висилали на небезпечні позиції, де гетьман не дуже міг покладатися на звичайні козацькі війська. Виговський намагався з цих найманих частин утворити постійні військові сили України; у гадяцькій умові 1658 р. воїн перевів постанову, що військо Великого Руського Князівства буде складатися з 30000 козаків і 10000 найманого війська.
Що Виговський дбав про піднесення рівня війська, про те свідчить його договір із Швецією 1657 р. В договорі він застеріг собі, що український уряд має право затягати собі у шведських провінціях військо й офіцерів, спроваджувати ремісників І механіків та купувати зброю й амуніцію. Для лекшої комунікації Україна мала дістати границю з Пруссію на Березині.
Переговори Виговського зі Швецією й Польщею мали за головну мету одне — зірвати зв’язки з Московщиною. ............
