буковина австрія окупація адміністрація

У 1774 р. відбулася окупація Буковини Австрією. Спочатку цей край називався Чернівецьким генералатом, Галицьким прикордонним генералатом, Буковинським округом. Лише у травні 1775 р. за новою австрійською провінцією утвердилася офіційна назва - Буковина [1, с.50]. Її столицею стало місто Чернівці. Того ж року на території Буковини була запроваджена тимчасова військова адміністрація, яка діяла до 1 лютого 1787 р. Військовий характер адміністрації того періоду визначався тим, що вона безпосередньо підпорядковувалася Придворній військовій раді у Відні та Генеральному командуванню Галичини і Лодомерії у Львові, а також тим, що адміністративні посади обіймали тільки військові.

Першим головою військової адміністрації на Буковині став генерал-майор Г. Сплені, який безпосередньо керував окупацією краю. На цю посаду він був призначений 24 жовтня 1774 р. та обіймав її до 1 квітня 1778 р.

Першочергове завдання Г. Сплені полягало у визначенні і зміцненні кордону. Воно було виконане в жовтні 1774 р. Далі на порядку дня стояло питання устрою краю та організації управління ним. У грудні 1774 р. Г. Сплені і командувач Галицького корпусу генерал Елріхгаузен запропонували план організації новонабутої території, з яким пов’язували майбутнє адміністрування на Буковині: приєднати її до Галичини або створити Буковинський військовий кордон. В останньому випадку мав відбутися його поділ на дві частини - Чернівецький та Сучавський округи особливого режиму. При цьому передбачалося північну частину, заселену здебільшого українцями, долучити до Галичини, а південну частину, де більшість населення становили румуни, - до Семигорода.

Конкретні пропозиції стосовно організації військового управління краєм Г. Сплені виклав у своєму „Описі Буковини”, обгрунтувавши необхідність запровадження в краї у період реформ саме військової форми управління. Зокрема, Г. Сплені зазначав, що управління Буковиною має здійснюватися через генерального консула, наділеного широкими правами і повноваженнями, а попри це і значною кількістю обов’язків. Він повинен бути підконтрольним Придворній військовій раді у Відні і Генеральному командуванню Галичини і Лодомерії. Двічі на тиждень генеральний консул повинен був скликати сесії, на яких мали обговорюватися поточні питання. Крім цього, за новим статусом, консулові надавалися значні повноваження в галузі економіки, у господарських справах, а також обов’язки щодо забезпечення безпеки населення Буковини. Він повинен був сформувати досить великий на той час апарат управління (понад 30 осіб) з числа військових.

Крім повноважень, притаманних виконавчій владі, генеральний консул отримував повноваження у сфері правосуддя. Він мав право виносити вироки з нескладних справ, вирішувати цивільні спори. Передбачалося, що консул формуватиме також судові установи, зокрема, склад судових палат. Через генерального консула повинні були проходити всі кримінальні та цивільні справи. Особливого втручання консула потребували справи засуджених до смертної кари, що передавалися до вищого суду.

Оскільки в сфері правосуддя передбачалася дуже активна діяльність генерального консула, то йому мали підпорядковуватися два юристи, один з яких повинен був виконувати обов’язки обвинувача. ............