Голод 1933 року

Не сьогодні це сказано:

Час руйнуватися і час будувати,

Час розкидати каміння і час збирати каміння,

Час мовчати і час говорити

Час – говорити!

         Хай ця гірка книга, народжена після десятиліть безмовства, ляже першим нашим каменем у підмурок всенародного пам’ятника  трагічній Історії українського народу.

         Це страшна книга, народна книга – Меморіал. Вона присвячена пам’яті мільйонів українських слов’ян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітарним режимом у 1932 – 1933 р.. пам’яті тисяч українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої з трагедій ХХ століття.

ГОЛОД: чому і як?

         Нашому народу повертається  Історія, а історія – це правда. Минуле це болить кожному з нас – справжнє, не прикрашене домислами, не пом’якшене вимислами.

         Сьогодні в час очищення, починаємо осмислювати самі себе, кожна людина і весь народ: що з нами сталося? Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати викривальні документи. Можна замести сліди злочинів. Можна переписувати історію – на дорогу диктаторові чи скороминущому ідеологічному божкові. А з пам’яттю народу нічого не вдієш.

         Сьогодні багато чого прояснилося. Під силою не спростованих доказів, що прозвучали в нових публікаціях, можемо з певністю стверджувати: трагедія, що обрушилась на українське селянство на початку 30 –х років мала передісторію.

         Достовірні відомості про каральний похід на Україну радянських військ, під проводом Марайова (1918), без судні полтавські розстріли (1918), що стали широко відомі після публікацій листів Володимира Короленка  до Луначарського, публікація секретного листа Леніна до Молотова для членів Політбюро, датанованого березнем 1922 р – освітлюють утаювання історичної правди, перекручування і недомовки.

         Саме тепер і тільки тепер, коли в голодних місцевостях їдять людей і на дорогах валяються сотні, коли не тисячі трупів, ми можемо провести вилучення церковних цінностей з найшаленішою енергією, не зупиняючись перед придушенням будь – якого опору” – (секретний лист Леніна) Головне для вождя було пограбування церковних багатств під зручною для правлячої верхівки маркою допомогти голодуючим. “Слід саме тепер провчити цю публіку так, щоб на кілька десятків років ні про який опір вони не сміли і думати!” – підпис : Ленін.

         В наступному десятиліття Сталін повторив “методичні настанови свого вчителя, тільки вже з українським селянством.” І головним підручним у нього став соратник Леніна по акції 1922 р. – той же таки Молотов.

         Плануючи український голодомор, Сталін мав на що опиратися. Отже, голод – не каральна акція або акція умиротворення, - засіб упокорення народу.

         1933 – й рік – це голодомору і хвиля нових судових процесів на Україні.

         Досвід був: народ слід утримувати в стані страху. Якими ж словами можна описати мучеництво України того періоду, що поклала в сиру землю сім з половиною мільйонів своїх синів і дочок? Голодомор замахнувся на майбутнє нації: третина померлих від голоду – діти, які не народили нащадків, не дали потомства. ............