Метод гештальту

Термін "гештальт" покликаний підкреслити той факт, що в гештальттерапії людина розглядається як нерозривне ціле, як єдність її душі і тіла. Але в практиці ми часто зустрічаємося з іншими явищами.

З погляду Гештальта психічне здоров'я полягає в тісному зв'язку двох процесів: фізичного і розумового. Коли усвідомлювання-зауваження конгруентно або відповідає протіканню енергетичного процесу, людина психічно здорова, навіть якщо вона відчуває біль. Психічне нездоров'я полягає у відсутності цієї відповідності, тобто у тому, що важливі енергетичні процеси випадають із свідомості і не помічаються людиною.

Майже кожна людина часто пропускає деякі очевидні енергетичні прояви, а певні процеси випадають систематично. В процесі гештальтистської роботи ми часто виявляємо, що якщо пацієнт помічає і фокусується на якомусь вказаному нами енергетичному прояві, це звичайно викликає вибух почуттів і миттєве розширення свідомості, а також почуття задоволення і вивільнення енергії. Неначе існували перешкоди до можливості усвідомлювати деякі процеси, а зараз їх немає. Чим більше таких перешкод, тим більше енергії людини зв'язано в цих процесах і знаходиться поза свідомістю. Іноді енергія знаходиться і в самих перешкодах, які заважають усвідомлюванню і тим менше енергії залишається для плавного пластичного і ефективного проживання життя.

Будь-яке звернення до часу – інший показник можливого ухилення від повного переживання. Наприклад, звернення до майбутньої події майже неминуче означає, що той, що говорить не перейде до конкретності. Можна бути дуже конкретним щодо минулої події, але це краще всього відбувається, коли ми просимо людину оживити цю минулу подію, кажучи про неї в теперішньому, а не залишаючи її у минулому за допомогою використовування минулого часу. Кажучи про минулу подію, вона повинна відтворювати її так, як ніби вона відбувається зараз.

Ще тонший показник – це все, що указує на порівняння досвіду із чиїмсь чужим. У момент порівняння увага людини не може бути повністю зосереджена на її досвіді. Деяка частина уваги приділяється тому, із чим досвід порівнюється, а ще частина – самому порівнянню. Якщо людина говорить: "Я все ще усвідомлюю...", – ми знаємо, що маємо справу із сумішшю маніпулювання уявленнями і досвіду. Щоб сказати "все ще", людина повинна порівнювати те, що вона робить зараз, із чимось, що було раніше або із чимось очікуваним. Порівняння і очікування – це прояв концептуалізації.

Але якщо, наприклад, ми порівнюємо ступінь хвилювання, яке переживаємо зараз, із тим хвилюванням, яке присутнє звичайно, – ми не переживаємо хвилювання повністю. Нам залишається пережити тільки акт порівняння.

Як практичний тест міри переживання і міри концептуалізації в звіті про усвідомлювання багато хто з гештальтистів використовує можливість локалізувати щось в тілі. Якщо людина говорить: "Я відчуваю себе сердитим", – гештальтист може сказати: "Де ви переживаєте це почуття?" Якщо людина не може знайти місця для цього відчуття в своєму тілі, то вона, швидше за все, має справу із уявленням. Людина не сердита зараз, а має лише смутний спогад про те, як вона звичайно сердиться. Якщо людина може знайти локалізацію відчуття в тілі, то гештальтист може працювати із темою, пропонуючи пацієнту сфокусуватися і все більш точно і ясно розпізнавати, що саме переживається.

У кожної людини є багато ступенів злості і сердитості, а також суміші сердитості із чимось ще. ............