Реферат на тему:

Особливості проявів суїцидальної поведінки

Зміст

Вступ

1. Історія самогубства

2. Причини скоєння суїциду

3. Аномалії душі, або теорії самогубства

Список використаних джерел

Вступ

самогубство суїцид поведінка

Однією з найболючіших проблем сьогодення є проблема самогубства, зростання кількості самогубств у дітей, підлітків, молоді та дорослих.

Що ж спонукає людей забувати про найголовніший інстинкт нашого життя – інстинкт самозбереження, і йти з цього світу, не жити?

Вже довгий час науковці сперечаються над цим запитанням, але конкретної відповіді ми так і не знайшли, не винайшли тієї вакцини, що лікувала б від бажання померти.

Визначають основні мотиви самогубств: 1)відчуття самотності, образи, відчуженості; 2)реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, кохання без взаємності, ревнощі; 4)переживання втрати чи розлучення батьків; почуття провини, сорому, незадоволення собою; 5)страх перед ганьбою, приниженням; 6)страх перед покаранням; 7) любовні невдачі; сексуальні ексцеси, вагітність; 8)почуття помсти, погроз, шантажу; 9)бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, жаль; 10)співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

Самогубство (suicidium) – навмисне позбавлення себе життя.

Самогубство може бути розглянуто і як порушення сприйняття навколишнього світу психічно хворих людей, які не розуміють небезпечності своїх дітей, або ж як свідомий акт протесту (відмова від їжі і т.п.). Так звані ритуальні самогубства були історично першими формами самогубства (ІІІ тис. до н.е., територія сучасного Іраку), коли в останню путь разом з властителем відправлялись воїни його власної охорони, які приймали отруту і навіки завмирали біля воріт вічності.

1.  Історія самогубства

У древніх кельтів (ІІ – І тис. до н.е., територія сучасної Західної і Центральної Європи) доживання до немічної старості вважалося за сором для воїна. Датські воїни вважали негідну смерть на власному ліжку від хвороби чи старості, тому добровільно йшли з життя. В середньовічній Японії ритуальне самогубство було одним зі способів змити нанесену образу – самураї нерідко на очах недосяжного противника розпорював мечем свій живіт. При цьому його зброєносець, для полегшення болю, мав відрубати самураю голову. В Індії спокійно очікувати смерті вважалось за сором до середини ХІХ ст.. Мудрецями вважали тих, хто спалював себе живцем, коли підходила старість чи хвороба. Така ж участь чекала і вдову.

Історія античного світу розповідає про випадки самогубств знаменитих людей того часу. Марк Юній Брут, Марк Антоній пішли з життя, кинувшись на власні мечі. Не меншу роль віддавали самогубствам як реакції на стрес. В Римській імперії помітну роль зіграв звичай, відповідно до якого посадовці, які вчинили щось погане добровільною смертю намагались «змити» з себе провину. У всіх цих випадках людина позбавляла себе життя не тому, що сама цього хотіла, а тому, що повинна була так вчинити. Якщо ж вона ухилялася від виконання, то на неї чекали безчестя чи релігійна кара.

Суїцид – виключно людський акт, психологічне явище і, щоб зрозуміти його, необхідно зрозуміти душевний стан людини, бо, зазвичай, це страждання сильної депресії, душевного болю. ............