Харківщина заповітна. Краснокутський дендропарк

У результаті багатовікової господарської діяльності людини ландшафт лісостепової зони Харківської області дуже змінився. Раніше її покривала різнотравно-типчаково-ковилова рослинність. До нинішнього часу у своєму первинному вигляді степ практично ніде не берігся. Зникають рідкісні види рослин, у тому числі: степові — ковила Лессінга, гіацинтик блідий, календула сітчаста; реліктові — чина венеціанська, вовчі ягоди Софії, в'язіль стрункий, хвощ великий, півонія тонколиста. Істотні зміни відбулися і в тваринному світі. Стан тваринного світу області визначається, з одного боку, різноманіттям природних умов та мисливських угідь, з другого боку — антропогенним впливом. З 436 видів хребетних тварин, що мешкають на Харківщині, 122 види занесено до Червоної книги України, 39 видів внесено до європейського Червоного списку тварин, 194 види занесені до Червоного списку області та з 90 видів мігруючих тварин, які потребують охорони на території області, 81 вид віднесено до категорій зникаючих, цінних та рідких, що підлягають особливій охороні.

Проблема збереження і оновлення цінних природних ресурсів, підтримання загального екологічного балансу охорони рідких та зникаючих видів диктує необхідність створення заповідних територій. У Харківській області ще п’ять років тому налічувався 161 об'єкт різних категорій охорони загальною площею 28,2 тис. га (0,9% території області). У 1960 році на Харківщині отримали охоронний статус найбільш видатні і цінні зразки паркового будівництва: Шарівський, Наталіївський, Краснокутський, Старомерчикський парки-пам'ятники. Краснокутський дендропарк (колишній Основ’янський акліматизаційний сад) — найстаріший дендропарк України, пам'ятник садово-паркового мистецтва XVIII століття, один із не багатьох старовинних парків, що збереглися до наших днів. Його започаткував Іван Назарович Каразін, що зібрав великі колекції лісових, декоративних, плодових та ягідних культур. Унікальність парку полягає в тому, що він — один із найвідоміших і найстаріших центрів інтродукції та акліматизації цінних у декоративному та господарському відношенні рослин. Серед них такі цікаві, як гінкго дволопатевий, айлант найвищий, бундук канадський, клени червоний та канадський цукровий (сріблястий), гледичія, каштани, шовковиця, платан західний, тополі канадська та бальзамічна, сосна веймутова та жорстка, ялини чорна та червона, гльоди, кизил, обліпиха та інші. Оригінальна архітектурна і композиційна побудова парку. Природною композиційною віссю його є старі ставки, споруджені ще ченцями Петропавлівського монастиря, зв'язані з ними канали та мулозбірники, що розташовані по дну балки. При створенні були споруджені тераси, доріжки, майданчики, альтанка і місточки, а джерельця дбайливо захищені дубовим зрубом. За верхнім ставом споруджено чотирикутну ділянку, яка зволожується з усіх боків невеликими каналами і до цього часу використовується як місце розмноження та вирощення вологолюбивих рослин. Довкола парк оточений високими деревами, що залишились від природного лісу або висаджені при створенні парку. Дерева та схили балки захищають парк від суховіїв у літній період, а в зимову пору — від холодного вітру, затримують сніг. У найжарчу і найсухішу пору літа повітря в парку свіже і вологе. ............