Реферат на тему

Концепція демократичного переходу, про умови, стадії і моделі демократичних переходів

ПЛАН

1. Моделі демократичних трансформацій сучасних недемократичних режимів у напрямі до демократії.

2. Основні стадії (фази) демократичного переходу.

3. Особливості та перспективи демократичного переходу в Україні.

4. Література.

1. Моделі демократичних трансформацій сучасних недемократичних режимів у напрямі до демократії.

Вчені, що аналізували трансформаційні процеси кінця 70 - початку 80-х років XX ст. в країнах Латинської Америки, ввели в науковий обіг термін демократичний перехід (transition to democracy). Звідси й назва напряму, який вивчає перехідні суспільства, — транзитологія

 Транзитологи стверджують, що, враховуючи хвилеподібне наростання демократії, її припливи та відпливи, ніхто не може з упевненістю прогнозувати, якими будуть наслідки переходу в кожному окремому суспільстві. Проте саме демократизація є свідченням успішності переходу, уособленням його змісту й мети.

Беручи до уваги усі три хвилі демократизації, вчені виділяють три моделі переходу від недемократичних режимів до демократії.

Класична лінійна модель (Велика Британія, Швеція), їй властиве поступове обмеження абсолютної монархії та розширення прав громадян і парламенту; поступове збільшення гарантії особистих прав — спочатку громадянських, потім політичних і, нарешті, соціальних; розширення виборчого права і поступове витіснення виборчих цензів; перетворення парламенту у вищий законодавчий орган і здійснення ним контролю за діяльністю уряду.

Циклічна модель (країни Латинської Америки, Азії, Африки). Демократичні й авторитарні форми правління по черзі змінюють одні одних — чи то шляхом військових переворотів, чи зусиллями правлячих еліт. Причиною таких коливань є слабкість демократичних традицій та незрілість інших внутрішніх передумов демократії в цих країнах.

Діалектична модель (Іспанія, Португалія, Греція). Вона передбачає стрімке падіння авторитарних режимів і встановлення життєздатної демократії за відносно короткий проміжок часу. Цьому сприяє зрілість внутрішніх передумов демократії (високий рівень урбанізації, індустріалізації, високий освітній рівень населення, численність міського середнього класу, раціоналізація й індивідуалізація масової свідомості як культурна передумова демократії тощо).

Усі ці моделі переходу до демократії передбачають певні зміни, без яких демократизація взагалі неможлива. Універсальними вимогами успішного переходу до демократії є:

- утвердження сфери приватної власності та формування ринкових відносин;

- створення середнього класу й умов для соціальної мобільності;

- широкі інвестиції в освіту й розвиток науки;

- формування громадянського суспільства;

- гарантії прав людини й створення системи їх захисту;

- поділ політичної влади на законодавчу, виконавчу і судову, чітке розмежування їхніх повноважень;

- політичний плюралізм;

- розгалужена система вільної політичної комунікації.

2. Основні стадії (фази) демократичного переходу.

 

Стадії (фази) демократичного переходу. Більшість транзитологів відзначають циклічність процесів переходу до демократії. ............