Реферат на тему:
Кримський природний заповідник
Розташування: Автономна Республіка Крим, м. Алушта Площа: 44 175,0 га
Історія заповідання території, що входить нині до Кримського природного заповідника, налічує понад 70 років і починається з організації у 1913 році в малодоступній частині гірського Криму - Центральній котловині "Заказника императорских охот" на площі 3705 га. Тут була організована єгерська служба, а на горі Великій Чучелі виділено певну площу лісу для демонстрації завезених до Криму диких тварин: оленів, дагестанських турів та безоарових козлів з Кавказу, корсиканських гірських баранів муфлонів із "Асканії-Нова", європейських зубрів із Біловезької Пущі.
У 1917 році з ініціативи Кримського товариства натуралістів та природолюбів цю територію було оголошено Національним заповідником. Проте справжнім "днем народження" заповідника можна вважати 30 липня 1923 року, коли на площі 16 350 га Декретом Ради Народних Комісарів РСФСР було створено Кримський державний заповідник. У 1925 році його площа розширюється до 23 тис. га. Розпочинається науково-дослідна робота, обладнуються метеостанція, лабораторія, музей природи, таксодермічна майстерня.
Великої шкоди було завдано заповіднику у роки Великої вітчизняної війни: пожежі знищили близько 1,5 тис. га заповідних лісів, були винищені зубри, сотні оленів, козуль, муфлонів та загинули наукові колекції і експонати музею. Відразу після звільнення Криму в 1944 році заповідник відновив свою діяльність, його площа зросла до 30,2 тис. га.
У 1957 році заповідник було реорганізовано у Кримське державне заповідно-мисливське господарство, і тільки у 1991 році постановою Ради Міністрів УРСР від 29 червня № 64 цій території повернено статус заповідника.
Загальна площа Кримського природного заповідника становить 44 175,0 га. До його складу увійшли гірсько-лісова частина (34 563,0 га) та орнітологічна філія "Лебедині острови" (9612,0 га), розташована біля північно-західних берегів Криму, у Каркінітській затоці Чорного моря. В установі працюють 185 чоловік, з них у науковому підрозділі - 6, у службі охорони - 70 осіб.
У заповіднику охороняються найцінніші в Криму дубові, букові й кримськососнові ліси, унікальні реліктові угруповання тиса ягідного, ялівцю високого, а також місця оселення водоплавних і водно-болотних птахів.
За схемою фізико-географічного районування гірсько-лісова частина території заповідника відноситься до Кримського гірсько-лісового краю Кримської гірської ландшафтної країни, а "Лебедині острови" - до Кримського степового краю Південно-степової підзони Cтепової зони.
Гірсько-лісова частина заповідника займає найвищу частину Головної гряди Кримських гір. Центральна його частина розміщена у Центральній котловині, оточеній високими горами: Бабуган (1438 м), Велика Чучель (1387 м), Чорна (1311 м). На півночі заповідник підступає до плато Чатир-Дагу, на півдні включає найвищу точку Криму - гору Роман-Кош (1545 м).
Гірські породи, з яких складена ця територія, належать до відкладів юрського періоду і мають вік більше 180 млн. років. Вони представлені глинистими сланцями, пісковиками, вапняками та конгломератами, обкатаними уламками різних гірських порід і мінералів, зцементованих між собою глинистими розчинами. ............