Реферат з теми:
Курсові різниці: поняття, порядок визнання та відображення в обліку
1. Облік курсових різниць
Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти одного найменування при різних валютних курсах.
Курсова різниця це та сума, яка виникає під час обліку активів і пасивів за курсом НБУ на момент здійснення операцій по розрахунках, або на момент складання звітності, і які виражені в іноземній валюті.
Реальна оцінка валютних ресурсів залежить від коливання валютного курсу.
Валютним курсом для цілей бухгалтерського обліку, відповідно до П(С)БО 21, вважається встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.
Офіційний курс своєї грошової одиниці встановлюється НБУ на підставі результатів торгів валютними цінностями на міжбанківській валютній біржі.
Офіційний курс національної грошової одиниці використовується при здійсненні всіх безготівкових операцій:
1. Купівлі та продажу іноземної валюти.
2. У бухгалтерському обліку всіх операцій, відображених в інвалюті.
3. Розрахунків з бюджетом та митницею.
4. При плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності.
5. Ціноутворенні.
6. Складанні оперативної, бухгалтерської і статистичної звітності.
7. Для міждержавних розрахунків.
Офіційний курс використовують усі резиденти і нерезиденти, які проводять діяльність на території України, незалежно від форм власності і господарювання та видів здійснених операцій.
Установлення валютного курсу на біржі називається котируванням валют.
Існує два методи котирування валют:
Прямий – валютний курс відображає ціну одиниці іноземної валюти через національну валюту.
Непрямий – за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражається у визначеній кількості іноземних грошових одиниць.
Котирування валют для торгово-промислової клієнтури зазвичай базується на крос курсі – співвідношенні між двома валютами, що випливає з їх курсу стосовно до третьої валюти (як правило, до долара).
При здійсненні обліку курсових різниць необхідно визначити:
– об'єкти обліку;
– розмір балансової вартості іноземної валюти;
– звітний період, у якому були здійснені операції, "пов'язані з рухом валютних ресурсів.
Об'єктом обліку при визначенні суми курсових різниць є:
– наявні грошові кошти;
– ресурси в установах банків;
– ресурси в дорозі;
– грошові і платіжні документи;
– цінні папери;
– ресурси в розрахунках з юридичними і фізичними особами;
– залишок цільового фінансування з бюджету;
– заборгованість в інвалюті.
При визначенні суми курсових різниць перерахунку не підлягають такі активи:
– основні ресурси;
– нематеріальні активи;
– малоцінні й швидкозношувані предмети;
– сировина і матеріали;
– устаткування;
– товари.
Вартість перелічених активів оцінюється в національній валюті України в сумі, що обчислена за чинним курсом НБУ:
– на дату здійснення господарської операції в іноземній валюті з якою пов'язано зарахування цих активів на баланс підприємства;
– на кінець звітного періоду;
– на дату погашення заборгованості у звітному періоді.
Таким чином, відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, курсові різниці виникають або на дату проведення розрахунку (операції), або на дату складання бухгалтерської звітності (де звітним періодом є місяць).
Відповідно до П(С)БО 3, усі курсові різниці, умовно, поділяються на:
Операційні – які виникають під час господарських операцій з активами і по зобов'язанням підприємства, пов'язаних з операційною діяльністю;
Неопераційні – які виникають під час господарських операцій з активами і зобов'язанням підприємства в інвалюті, які пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю підприємства.
При віднесенні курсової різниці до операційної чи неопераційної необхідно керуватися тим, якою операційною, інвестиційною чи фінансовою є сама операція, в результаті проведення якої дана курсова різниця утворилася.
Позитивна курсова різниця “транзитом” проходить через:
– рахунок 714 “Дохід від операційної курсової різниці”;
– рахунок 744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”. ............
