Зміст
Історія виникнення лабіринту
Перші здогади «Правило правої руки»
Лабіринти і замкнені лінії
Лабіринти і графи
Лабіринти і теорія ймовірності
Використана література
Додатки
Історія виникнення лабіринту
Лабіринтами (від грецьк. лабіринтос) в давнину в Греції і Єгипті називали споруди зі складними заплутаними ходами, в які легко потрапити, і дуже важко вибратися. Уперше про один з них повідомив давньогрецький історик Геродот (бл. 484—431 або 425 рр. до н. є.). У другій книжці свого знаменитого твору «ІСТОРІЯ», він описав відвіданий ним велетенський Фаюмський лабіринт і розповів про історію його побудови. Цей найдавніший з відомих лабіринтів був заупокійним храмом, побудованим біля піраміди фараона Аменемхета III (1840—1792 р. до. н.е.).
В одному з найчарівніших давньогрецьких міфів розповідається про лабіринт крітського царя Міноса. Цю споруду вважають одним із семи чудес світу. У лабіринті Мінос переховував чудовисько, яке живилося людським м’ясом.
Син афінського царя Егея сміливий Тезей вирішив звільнити рідне місто від кривавої данини. Разом з юнаками і дівчатами, приреченими на жертву, він поплив на о. Кріт. Дочка Міноса Аріадна полюбила героя і взялася допомогти йому. Вона вручила Тезею меч і клубок ниток. Закріпивши кінець нитки біля входу, Тезей, блукаючи в лабіринті, розмотував нитку, чим позначав пройдений шлях. Герой зустрів чудовисько і в тяжкому поєдинку вбив його, а за ниткою Аріадни знайшов вихід із зачарованого палацу. Звідси й широко відомі метафори — «лабіринт» — безвихідне становище, заплутана ситуація, з якої немає розумного виходу і «аріаднина нитка» — правильне розв'язання складної за дачі, щаслива ідея в заплутаній ситуації тощо.
Лабіринти — одна із складних, ще не розв'язаних загадок історії. У різні часи ці дивні витвори у формі печер, палаців або споруд без покрівлі тощо з'являлися скрізь, де мешкала людина.
В епоху середніх віків у Європі схеми лабіринтів вимощували мозаїкою на підлогах соборів. Наприклад, такий лабіринт вимостили в XII ст. на підлозі Щартрського собору в Франції (мал. 3). Пізніше були поширеними паркові лабіринти. Найбільш відомий з них — парковий лабіринт з кущів, влаштований у 1690 р. поблизу Лондона у володінні Вільгельма Оранського в саду Гемптон-Корта (мал. 2).
Навколо фортець у давнину споруджували системи валів у формі лабіринту, план якого знав тільки володар фортеці. Такі споруди служили для оборони і могли стати схованкою. Лабіринти використовували й для покарання. Засуджених до смерті відводили в лабіринт. Там, не знаючи його будови, приречений після марних блукань гинув від спраги й голоду.
Найбільшого поширення набули лабіринти-головоломки. Уже діти давніх греків і римлян заповнювали дозвілля такими розвагами, про що свідчить креслення, виявлене на стіні одного з будників міста Помпеї, засипаного попелом під час виверження вулкана Везувію в 79 р. Біля креслення лабіринту написано: «Лабіринт. Тут живе Мінотавр». З того часу і до наших днів ідея лабіринту стає в цікавій математиці все змістовнішою, збагачується новими мотивами задач. Урізноманітнюються самі форми лабіринтів, з'являються числові, об'ємні й інші лабіринти, де в несподіваних формах розвивається ідея, витоки якої губляться в прадавніх часах. ............
