ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН
ІМ. В.П.КОМІСАРЕНКА АМН УКРАЇНИ
Ковзун Олена Ігорівна
УДК 612.453-092.9:576.32/.36
МОЛЕКУЛЯРНІ МЕХАНІЗМИ ПЕРЕНЕСЕННЯ СИГНАЛІВ РЕГУЛЯТОРІВ ФУНКЦІЇ КОРИ НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ
14.01.14 – ендокринологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня доктора
біологічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі патофізіології ендокринної системи Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України.
Науковий консультант – доктор медичних наук, професор,
член-кореспондент НАН та АМН України
ТРОНЬКО Микола Дмитрович, Інститут ендокринології та
обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України,
завідувач відділу патофізіології ендокринної системи.
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор,
член-кореспондент НАН та АМН України
РЕЗНІКОВ Олександр Григорович, Інститут ендокринології та
обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України,
завідувач відділу ендокринології репродукції та адаптації;
доктор біологічних наук, професор
ДРОБОТ Людмила Борисівна, Інститут біохімії
ім. О.В. Палладіна НАН України,
завідувач лабораторії сигнальних механізмів клітини;
доктор медичних наук, старший науковий співробітник
ХИЖНЯК Оксана Олегівна, Державна установа Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України,
завідувач відділу клінічної ендокринології.
Захист відбудеться 25.03. 2008 р. о 13 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.558.01 з ендокринології в Інституті
ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України
(04114, м. Київ-114, вул. Вишгородська, 69).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України (04114, м. Київ-114, вул. Вишгородська, 69).
Автореферат розісланий 21.02.2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор біологічних наук Калинська Л.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. При розгляді дистантних хімічних сигналів, що сприймаються клітиною, віднесення гормонів до особливої категорії поступово втрачає сенс. По-перше, встановлено, що деякі класичні гормони, можливо значна їх частина, продукуються в багатьох тканинах організму, а не тільки в спеціалізованих залозах. По-друге, з’ясувалося, що низка біорегуляторів не мають різниці за механізмами дії на клітину порівняно з гормонами і навіть володіють еволюційною спорідненістю з ними. Мова йде в першу чергу про ростові чинники, цитокіни і нейропептиди, що також здійснюють свою дію через специфічні клітинні рецептори. Базисна парадигма клітинної ендокринології у зв’язку з цим істотно розширилася. Так, зараз вважається, що класична ендокринна регуляція клітинних функцій є лише одним з її різновидів. Існують також, як мінімум, паракринний і аутокринний типи регуляції. Перегляд зазначених теоретичних постулатів, з одного боку, привів базисні уявлення в більшу відповідність з реальністю, з іншого боку, розділи, присвячені молекулярній біології клітини, ендокринології, імунології, нейробіології і експериментальній онкології, зараз важко відокремити. ............
