Міністерство освіти і науки України

Національний університет ім. В. Н. Каразіна історичний факультет

кафедра історії України

Місце Київської Русі в історії українського народу

Курсова робота

Харків 2010р.

Зміст

Вступ

Розділ 1 Історіографічний огляд концепцій походження державно політичного утворення Київська Русь

Розділ 2 Політична історія Київської Русі

Розділ 3 Соціально-економічна історія Київської Русі1

Висновки

Список літератури

Додаток

Вступ

Актуальність роботи. Давньоруська держава, або як її ще називають – Київська Русь, була однією з могутніших держав Європи IX-XIII ст. Вона відіграла велику роль в історії слов'янських народів, сприявши їх суспільно-політичному, економічному та культурному розвитку. Її історичним центром було середнє Подніпров’я, де існували певні традиції політичного життя. Через те, що центром нової східнослов’янскої держави був Київ, в історичній літературі вона отримала назву Київська Русь.

Займаючи величезну територію[1] – від Балтики до Чорного моря, і від Волги до Карпат, Русь являла собою історично важливу контактну зону між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією, що обумовило швидке її входження в загальноєвропейську історико-культурну спільноту. Вивчення історичної спадщини даного періоду є необхідним для розуміння подальшого розвитку українських земель.

Щодо практичної актуальності нашого дослідження зазначимо наступне. Київська Русь як державне утворення є знаковою віхою у історії українського народу. Протягом своєї епохи Київська Русь переживала різні часи: від розквіту до повного занепаду, її історія дала багато яскравих прикладів єднання, розумного правління, бажання піднести свою державу до високого світового рівня, що не завадило б і нашим теперішнім державним діячам.

Історіографічна база роботи. Вивченню історії Київської Русі присвячено значну кількість наукових досліджень. В працях російських та українських істориків кінця XVIII[2] – першої половини XIX ст., як-то В. М. Татищева, М. М. Карамзіна, М. П. Погодіна, М. О. Максимовича та ін. була розгорнута широка аспектація думок щодо розвитку першої східнослов’янської держави. У XX ст. їх традиції було продовжено радянськими істориками Костомаров М. І.,Ключевський В. О., Рыбаков Б. А[3], їх наукові інтереси лежали перш за все в площині соціально-економічних питань. За часів незалежності історіографія дослідження давньоруської проблематики поповнилась новими іменами Толочко П., Греков Б. Д., Тихомиров М. М.. Сучасні дослідники розглядають проблему під новим кутом зору, застосовують міждисциплінарні пошуки.

Джерельна база. Протягом тривалого часу основним джерелом вивчення історії Київської Русі були літописи. Основу давньоруського літописання становить „Повість минулих літ” начебто укладена Нестором Літописцем у Печерському монастирі у 1110 р[4]. З розвитком Київської Русі у народі зростав інтерес до минулого, продовжувала існувати багата давня і виникали нові зразки усної народної творчості: обрядові пісні, перекази, замовляння, епічні та міфічні зразки фольклору. ............