Національний університет

“Львівська політехніка”

На правах рукопису ВОЛИНЕЦЬ ОКСАНА ОЛЕКСІЇВНА

МІСЦЕ ТА РОЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ПРОЦЕСІ НАЦІОНАЛЬНО-ДУХОВНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ

Дисертація на здобуття

наукового ступеня

кандидата філософських наук

Науковий керівник –

к. і. н., доц. Гетьманчук М. П.

Львів – 2000

 

ЗМІСТ

Вступ  ……………………………………..…………………………………        3

Розділ 1.  Феномен Берестейської унії 1596 р. та її місце у

                 національно-культурній та релігійній історії українського

                 народу ……………………………………………………………      16

Розділ 2.  Проблема стосунків між церквою та державою в Україні :

      теоретичний метедологічний аналіз  ……………………………      47

2.1. Теорії “симфонії влади” та “двох мечів” як філософське

       підгрунтя державно-церковних стосунків. …………………….      47

2.2. Розподіл сфер комретерції світської та духовної влади в

       контексті розвитку державно-церковних взаємин в Україні …      56

2.3. Конституційно-правові засади діяльності УГКЦ як

       інституції громадянського суспільства в умовах становлення

       незалежної української держави. ………………………………       86

Розділ 3.  Українська Греко-Католицька Церква в процесі формування

       системи морально-етичних вартостей українського

       суспільства.  ……………………………………………………..        95

3.1. Християнська духовність в контексті трансформації

       світоглядних пріорітетів української нації в умовах розбудови

       громадянського суспільства.  …………………………………..        95

3.2. Соціальна доктрина Католицької Церкви та її реалізація

       УГКЦ на сучасному етапі ……………………………………….     117

3.3. Екуменічні моделі та проблема реалізації ідеї Помісної

       Церкви в Україні  …………………………………………………    134

Висновки  ………………………………………………………………...…..   148

Список використаних джерел і літератури  …………………….....……….. 155

ВСТУП

Тисячолітня історія Української держави та Української Церкви преконливо свідчать, що християнство перетворилось у структурний елемент світобачення та світосприйняття українського народу, у його внутрішню диспозицію, яка є однією з найістотніших рис українського світогляду. Релігійність, як домінантна риса національного характеру, як особливий внутрішній духовний стан, як спосіб самооцінки і самодостатня система критеріїв для сприйняття усіх проявів зовнішнього світу – стала наслідком, своєрідним вінцем і, водночас, заслугою десятивіковоїдіяльності Української Церкви, її здатності стати всеосяжним і неформальним духовним регулятором життя українського суспільства, уміння генетично поєднати і зробити загальним надбанням внутрішні та зовнішні сторони релігійно-церковної ідеології та практики. Прийняття християнства Володимиром Великим у 988 р., без жодних сумнівів, можемо потрактувати, як початок відліку тієї духовної традиції, яка сформувала історичний образ та сучасне обличчя України не лише у релігійному аспекті, але, практично, й усіх інших загальносуспільних ділянках.

Сучасна якість і характер національного буття та світогляду, принципи влаштування суспільних та політичних справ, сума певних рис, які визначають українську національно-культурну своєрідність, беруть свій початок та черпають свій розвиток в українському християнстві. ............