КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни: Міжнародна економіка
Завдання 1. Тарифні інструменти регулювання міжнародної
торгівлі. Особливості застосування тарифів, аргументи за та проти
їх введення
тарифний міжнародний торгівля митний європейський
16 травня 2008 року Україна офіційно стала членом Світової Організації торгівлі. Вступ до цієї організації означає кардинальний поворот від практики довільного встановлення і застосування державою правил економічної поведінки до поступового впровадження правил, визначень та багатосторонній меті народній основі. Цей крок має стати вирішальним на шляху подальшого інтеграції України в світові процеси системного реформування економіки згідно з принципами лібералізації і відкритості ринку, усунення нетарифних бар’єрів, зниження ставок митних зборів до їх повного скасування
З урахуванням цього, регулювання імпорту шляхом прямого встановлення кількісних обсягів вводу замінюється на митно-тарифне регулювання. Саме воно дозволяє зберегти здорове конкурентне середовище. Це обумовлено тим, що митні тарифи не позбавляють іноземних постачальників можливості вести конкуренту боротьбу з місцевими підприємствами, а тільки трошки погіршує позиції іноземних товарів в області цінової політики; по-друге, митні тарифи являються найбільш транстпарентним видом торгових обмежень.[1]
Тарифні заходи регулювання – один із ключових елементів (нарівні з нетарифними методами регулювання) державного впливу на зовнішньоекономічні зв’язки країни, що реалізується за допомогою стягнення мита і має важливе значення: ціноутворювального фактора (імпортне мито збільшує внутрішню ціну товару, експортне – ціну експортованої продукції на зовнішньому ринку); інструменту торговельної політики (для позитивних торговельних відносин можливість пропонувати сприятливі умови і навпаки); джерела поповнення державного бюджету (у багатьох країнах здійснює істотний вплив на внутрішнє економічне становище).[2]
Митно-тарифні відносини – є активним фактором розвитку національної системи господарювання, оскільки, прискорюючи або стримуючи іноземну конкуренцію, стимулюючи процес іноземного інвестування або перешкоджаючи йому, захищаючи національного товаровиробника чи національний ринок, митно-тарифні відносини значною мірою впливають на розвиток національної економіки, сприяють підвищенню ефективності вітчизняного виробництва.
Безсистемний підхід до зміни імпортного мита для розвитку національної економіки погрожує негативними наслідками, а саме формуванням нераціональної структури виробництва і зростом диспропорційності в розвитку його сировинних та обробляючих секторів. Не слід забувати й «пильного» відношення до імпортного тарифу з боку різних лобістських угруповувань.[3]
Митно-тарифне регулювання є економічним засобом державного регулювання, яке включає заходи, що впливають на економічні процеси через економічні інтереси учасників зовнішньоекономічної діяльності (встановлення мита, акцизів, зборів, оподаткування).
У галузі імпорту до тарифних методів належать не лише митні тарифи, а й податки і збори з товарів, які ввозять, імпортні депозити тощо.
У галузі експорту – це податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від податків, надання фінансової допомоги тощо.[4]
Митний тариф представляє собою податок на імпорт (експорт) товару, в момент перетину ним митного кордону держави, який встановлюється з метою підвищення їхньої ціни на ринку країни-імпортера та забезпечення безпосередніх надходжень до державного бюджету.[5]
Митний тариф залежно від контексту може визначатися як:
- інструмент торговельної політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії із світовим;
- зведення ставок мита, що застосовуються до товарів, які переміщуються через митний кордон, систематизоване у відповідності до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;
- конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввозі певного товару на митну територію країни. В цьому випадку поняття митного тарифу повністю співпадає з поняттям мита.[6]
Митні тарифи класифікують за різними ознаками. ............
