Організація і методика аудиту

Вступ

За період незалежності в Україні створено національну систему аудиту, покликану сприяти розвиткові національного господарства та демократизації суспільного життя країни. Структура, забезпечення й функціонування цієї системи продовжують удосконалюватися.

Реформування слід брати до уваги, що аудит як функція загальносуспільних інтересів, відрізняється від інших форм контролю і мотиваційними чинниками, і специфікою підходу до діяльності господарюючих суб'єктів, що підлягають перевіркам. Тому набувають дедалі більшого значення його економіко-правові цілі та функції, що полягають у захисті інтересів користувачів фінансової звітності Сьогодні, особливо у найближчій перспективі, зафіксована у преамбулі Закону України «Про аудиторську діяльність» мета аудиту переміщується у площину загальнонаціональної безпеки.

Особливого значення набуває аудит активів, тобто контрольованих підприємствами ресурсів, використання яких забезпечує отримання майбутніх економічних вигід. Важливість аудиту активів обумовлена тим, що втілена в них вигода являє собою економічний потенціал господарюючих суб'єктів. З огляду на те, що кожна із його складових має сприяти отриманню економічних вигід, аудит активів включає з'ясування ефективності використання економічного потенціалу, що не завжди передбачає проведення державного фінансового контролю.

Внутрішній аудит являє собою той елемент системи управління підприємствами, відсутність якого унеможливлює та руйнує внутрішньо-корпоративний менеджмент. Постає невідкладна необхідність поширення внутрішнього аудиту на акціонерні товариства, холдингові компанії, інвестиційні фонди та інші корпоративні структури.

Відповідних змін потребує також стратегія здійснення зовнішнього аудиту на мікроекономічному рівні. На відміну від державного фінансового контролю, який має виразно імперативний характер, спрямовуючись на виявлення порушень та дедалі жорсткіше покарання за їх допущення, аудит здійснюють, як правило, із запобіжними намірами. В умовах необхідності виведення багатьох підприємств із кризового стану набувають вагомості діагностичний, профілактичний, санаційний та інші види аудиту, що мають запобіжний, превентивний характер. Щодо мікроекономічного рівня фінансів держави, ці форми контролю є уособленням індуктивного підходу. Водночас дотримання системності управління потребує, щоб організація контролю ґрунтувалась і на засадах дедуктивного підходу.

1. Аудит фінансових результатів

Результати фінансово - господарської діяльності підприємств визначаються на завершальній стадії виробничої і збутової діяльності. Основним критерієм діяльності підприємства є отримання доходу. Доходи (згідно ПБО 3 "Звіт про фінансові результати" - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу. Відповідно до ПБО 15 "Доходи" повинні відображатися в звіті про фінансові результати, в балансі і в звіті про рух грошових коштів. В звіті про фінансові результати відображають доходи звітного періоду.

Тому починаючи перевірку, аудитор повинен ознайомитися з балансом та звітом про фінансові результати (Ф №2), звітом про рух грошових коштів (Ф№3), що дасть можливість зорієнтуватися в джерелах формування доходу підприємства, мати загальну оцінку фінансового стану підприємства, ефективності виробництва.

Потім проводиться аудит в розрізі джерел формування балансового прибутку.

Джерелами інформації для аудиту є дані ж/о № 11,12, відомості №16 або відповідних машинограм при застосуванні комп’ютерної форми обліку з рахунків 701,702,703,704. ............