Міністерство освіти і науки України

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ХУДОЖНЬОГО НАПРЯМУ НЕОКЛАСИЦИЗМ НА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ХОРЕОГРАІЧНИХ СТИЛІВ НЕОКЛАСИКА ТА ПОСТНЕОКЛАСИКА У БАЛЕТАХ XX-XXI СТОЛІТТЯ

Зміст

неокласицизм реміфологізація хореографічний балет

Вступ

Розділ І. Теоретико–методологічні основи дослідження художнього напряму неокласицизм та його впливу на формування та розвиток танцювальних стилів неокласика та постнеокласика

1.1 Уточнити зміст понять "хореографічний вид", "художній напрям", "хореографічний напрям", "художній стиль", "хореографічний стиль", "неокласицизм", "неокласика" та "постнеокласика"

1.2 Характерні особливості художнього напряму неокласицизм у мистецтві ХХ століття

1.3 Вплив художнього напряму неокласицизм на формування хореографічних стилів неокласика, соцреалістична класика та постнеокласика

Список літератури

Вступ

Актуальність. Сучасна вітчизняна хореографія розвивається за двома напрямами: вдосконалюються форми класичного балету, і водночас утверджується мова новітнього танцю.

У другій половині XX століття більшість танцювальних і балетних форм, що розвивались під впливом певної художньої стилістики чи напряму, набули самостійності, завершеності. Серед них - неокласика та постнеокласика. Їх поєднує те, що вони формувались та розвивались під впливом художнього напряму неокласицизм та їх репрезентація точно відповідала всім вимогам сучасності.

Для хореографічного напряму неокласицизм характерним є вплив філософських ідей А. Бергсона, М. Хайдегера, К. Юнга, Ф. Достоєвського, В. Соловйова. Філософською основою напряму є естетика ідеалу – антична естетика та естетика Ренесансу, а фундаментом є класицизм.

Стилістичними різновидами неокласицизму у хореографіі XX ст. є фокінізм, соцреалістична класика та постнеокласика.

Сучасні процеси в хореографічній культурі кінця XX ст. не обмежується загальними характеристиками неокласицизму, тому за доцільне назвати ці новітні явища постнеокласикою. Постнеокласика включає різні балетні форми – традиційні, балетну мініатюру, включаючи безсюжетні (І. Кіліан- асоціативна абстракція, авторський експеримент); сюжетні (Дж.Ноєрмаєр, О. Ротманський – літературна або авторська мотивація, А.Рехвіашвілі – сюжетна мініатюра і масові композиції), авторський сюжет та змішані.

Нові явища в сучасній хореографії викликають інтерес вітчизняних фахівців до нових стилів і напрямів мистецтва XX ст.. Серед дослідників, які вивчають художні та хореографічні напрями у мистецтві XX ст. є М. Фокін, Лозовий В., І. Грабарь, Д. Шаріков, О. Чепалов. Наукових досліджень з розвитку неокласицизму у хореографії ще недостатньо, а думки багатьох науковців про неокласицизм частіше не збігаються через його своєрідний вияв в різних видах художньої творчості. Так, Л. Ємахонова вважає його одним з різновидів російського модерну в архітектурі та музиці, Н. Маньковська часто плутає його з постмодернізмом, М. Марсель та І. Жіно поєднують неокласицизм художній з неокласичними тенденціями в сучасному балеті. Питаннями дослідження постнеокласичних та неокласичних балетів XX ст. ............