Зміст Вступ
1. Теоретичні відомості про освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові
2. Запозичення іншомовних слів в сучасній українській мові
2.. Освоєння латинської лексики в сучасній українській мові
2.2 Освоєння англійської лексики в сучасній українській мові
2.3 Освоєння старослов'янської лексики в сучасній українській мові
2.4 Освоєння грецької лексики в сучасній українській мові
2.5 Освоєння французької лексики в сучасній українській мові
2.6 Освоєння німецької лексики в сучасній українській мові
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Мова відображає довколишній і внутрішній світ людини, її життєвий досвід, узагальнює результати пізнання. Вона не тільки представляє дійсність, але й сприяє накопиченню знань та ідей. Тому сучасний стан будь-якої мови – це наслідок її довготривалої історії розвитку під впливом різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників, які в реальній мовній дійсності тісно поєднуються.
Найпростішою зміною, залежною від зовнішніх факторів, є запозичення чужомовних лексичних одиниць. Лексика будь-якої мови дуже різноманітна як із генетичного, так і з функціонального та структурного погляду.
Актуальність теми зумовлена:
– недостатньою вивченістю іншомовних компонентів як засобу культурного взаєморозуміння європейських народів у формі та змісті слов’янських мов;
– потребою виявити взаємозв’язок внутрішніх та зовнішніх (історичних, культурних, політичних, етнічних) чинників у засвоєнні іншомовної лексики українською мовою;
– необхідністю ґрунтовного дослідження окремих тематичних груп лексики на різних хронологічних зрізах розвитку української мови.
Темою роботи є вивчення шляхів освоєння іншомовної лексики в сучасній українській мові.
Метою роботи є з’ясування взаємодії внутрішньомовних та позамовних чинників у процесі запозичення іншомовних за походженням лексем українською мовою на тлі інших європейських мов.
Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:
– окреслити особливості переймання іншомовних елементів під впливом зовнішніх чинників;
– встановити питому вагу генетичних та історичних джерел слов’янських запозичень;
– визначити наявність іншомовних запозичень у складі української лексики;
– з’ясувати особливості функціонування іншомовних за походженням лексем у сучасній українській літературній мові.
Об’єктом дослідження є іншомовні за походженням лексеми (незалежно від шляхів їх проникнення), які увійшли в мову-реципієнт у різні історичні періоди, але в синхронії існують як елементи єдиної системи.
Предметом дослідження – аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників засвоєння іншомовної лексики мовою.
Джерелами матеріалу слугували Словник української мови в 11 томах за редакцією І.К.Білодіда, Словник іншомовних слів за редакцією Л.Пустовіт, Етимологічний словник української мови у 7 томах за редакцією О.С.Мельничука (т. І-ІІІ), Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. за редакцією Л.Гумецької, Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. (вип. 1-7) (СУМ XVI-XVII ст.).
У роботі використано такі методи дослідження:
– описовий, який дав можливість інвентаризувати лексичні одиниці іншомовного походження і пояснити особливості їх функціонування на відповідному етапі розвитку мови-реципієнта;
– порівняльно-історичний, за допомогою якого здійснено порівняння мовних явищ споріднених слов’янських мов і їх розгляд в історичному аспекті;
– зіставний, який спрямовано на системне порівняння явищ української мови з іншими мовами з метою виявлення їх специфіки;
– результати етимологічного аналізу та аналізу словникових дефініцій.
Великий внесок у дослідження цієї проблеми зробили такі відомі вчені, як Л. ............
