МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра ПМ и ТКМ
ДОМАШНЯ РОБОТА З дисципліни: Фізичні основи металургії
На тему: Отримання молібдену
Виконав: Курдес А. Н.
Група МГ-72 Проверила: Пастушенко А.Й.Суми 2009 р.
Зміст
1. Молібденові руди 2. Переробка концентратів 3. Аміачний спосіб 4. Вилуговування МоО3 розчинами аміаку 5. Виробництво триокису молібдену сублімацією 6. Переробка збідненої сировини і відходів
1. Молібденові руди
Мінерали, важливі для виробництва, молібденіт MоS2 первинного походження, інші – повеліт СаМоО4, молібдит Fe2(MoO4)3 і продукти вторинних перетворень сульфіду. Молібденіт, що має першорядне значення, чорного кольору, м'який, на папері залишає межу подібно до графіту; щільність мінералу 4700-4800 кг/мЗ.
Руди містять десяті і соті частки відсотка молібдену, вони поділяються на кварцові, комплексні за вольфрамітом; скарнові, у яких молібденіти інколи супроводжують шеєліт, пірит і халькопірит, а порода складається з кременистих вапняків. Мідно-молібденові руди колчеданового або вкрапленого типу - основний вид сировини. Молібденіт в них супроводжують пірит і халькопірит. Частіше переважає мідь, а молібден складає соті частки відсотка, але інколи його більше, ніж міді.
Збагачення базується переважно на флотації молібденіту, добування якого в концентрати, навіть з бідних руд, досягає 90% при вмісті близько 90% MоS2. Спочатку флотують всі сульфіди. Колективний концентрат після подрібнення розділяють повторною флотацією, пригнічуючи мінерали міді і заліза сірчистим або ціаністим натрієм при рН = 8,5. Збирачем для молібденіту служать гас і мінеральні масла, а як спінювач застосовують соснове масло. Шеєліт, якщо він наявний, виділяють з хвостів флотації, використовуючи як реагенти жирні кислоти і силікати натрію.
2. Переробка концентратів
Продукти, одержувані з концентратів, різні за призначенням і складом: у чорну металургію надходять переважно феромолібден - сплав із залізом і молібдат кальцію. У хімічну промисловість і для отримання ковкого металу йдуть чисті сполуки: триокис молібдену, парамолібдат амонію, молібдати натрію і кальцію. Технологічні схеми першим переділом мають окиснення молібденіту випаленням, рідше азотною кислотою або киснем у автоклавах. На більшості підприємств поки застосовують випалення. Недогарок спрямовують на виплавку феромолібдену, переробляють гідрометалургійні, вилуговуючи МоО3 розчинами аміаку, соди або лугу або переганяють з нього триокис і уловлюють в пиловловлювачах.
Метал у вигляді порошку відновлюють з чистого триокису водню або вуглецем, подібно вольфраму.
3. Аміачний спосіб
Горіння молібденіту за хімізмом і кінетикою схоже з окисненням інших сульфідів у мідних, цинкових або свинцевих концентратах:
2MoS3 + 7O2 = 2МоО3 + 4SO2. (3.62)
При високих температурах МоО3 помітно випаровується, тиск пари його має такі величини:
температура, 0С 800 900
тиск, Н/м2 1679 6838
У недогарку необхідно залишити не більше 2% сірки, а температуру вище 600°С піднімати не можна через віднесення МоО3 газами. ............
