Житомирський державний університет ім.І.Я.Франка.
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
”Петро Іванович Калнишевський –
останній кошовий отаман Запорозької Січі”
Студентки 44 гр.
історичного факультету
спеціальність: „Історія та українська мова і література”
Кальчук О.І.
Житомир 2004 р.
Життя Петра Івановича Калнишевського та його діяльність — дзеркальне відображення історії Запорізької Січі, її успіхів, труднощів та протиріч. Зовсім не випадкові трагічні долі останнього кошового і самої Січі.
Ім’я П.Калнишевського тривалий час було таємницею. Хто ж він насправді — борець чи жертва? Царський чиновник, котрий впав у немилість? Чи він зазнавав тортур, бо хотів кращої долі для України?
Народився Калнишевський 1690 року в селі Пустовойтівка біля міста Ромни (нині Сумська область) у козацько-старшинській родині Лубенського полку.
За переказами, восьмирічний хлопчик Петро пас худобу неподалік села і попросив проїжджих козаків-запорожців узяти його з собою на Січ, де пройшов шлях від джури до кошового отамана.
З документів архіву Коша Запорозької Січі відомо, що Калнишевський перебував на таких посадах:
1752 -1761 рр -
похідний полковник; 1754 – 1761 рр –
військовий осавул; 1762 р. –
кошовий отаман; 1763 р. –
військовий суддя; 1764 -1775 рр –
кошовий отаман. Як бачимо, останнє десятиліття існування козацької твердині Петро Калнишевський керував її економічним, громадським, духовним і військовим життям.
Кошовий отаман дбав про будівництво храмів у межах Вольностей Війська Запорозького, його коштом було споруджено і оздоблено п’ять прекрасних соборів. Велику увагу приділяв він і розвиткові освіти, турбуючись про створення парафіяльних шкіл при церквах у паланкових поселеннях, а також січової школи.
Талановитий державний діяч і політик, патріот України Калнишевський стійко, невтомно і мужньо захищав Запорозьку Січ від національно-колоніального наступу Російської імперії. Відчайдушно і наполегливо намагався врятувати це останнє вогнище української державності, волі, незалежності, економічного прогресу.
На землях війська Запорозького царизм почав будувати фортеці, створювати поселення. Було збудовано Ново-Архангельський шанець на річці Синюсі, проти української Торговиці, згодом – Орловський шанець біля Бугу, де Ольвіополь.
У 1751 році Розумовський повідомив Кіш, що всі запорозькі землі на південь від Синюхи та Висі на 20 верст, простягаючись од Бугу до Дніпра, разом з устям річки Омельника, віддаються під залюднення втікачам із Сербії, що прийшли на Україну під проводом полковника Хорвата.
У 1753 році від запорозьких земель було відмежовано ще землі од устя Чорного Ташлика до устя річки Самоткані по Дніпру й розпочато будівлю фортеці святої Єлизавети. ............
