Контрольна робота на тему:
Політичний та соціально-економічний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
План
1. Суспільно-політичний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
2. Соціально-економічний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
3. Культурний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
4. Основні вектори зовнішньої політики Естонії у 1990–2005 рр. Естонсько-українські відносини
1. Суспільно-політичний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
Масовий рух за незалежність країни започаткували виступи громадськості в 1987р., які мали екологічну спрямованість. У 1988 р. було створено Народний фронт Естонії, виникло декілька політичних партій, рухів і об'єднань, які порушували питання виходу Естонії зі складу СРСР. Під тиском народних мас керівником естонської Компартії, а, отже й республіки, став реформатор Н. Валяс. 16 листопада цього ж року Верховна рада Естонської РСР проголосила Декларацію про суверенітет (254 голоси — за, 7 — проти), якою визнавалося верховенство естонських законів. Відтоді в країні посилилися заклики до повної державної незалежності. Комітет естонських громадян провів кампанію виборів делегатів з'їзду для відновлення незалежності на основі принципу правової спадковості Першої республіки. Новий склад Верховної ради, обраний у березні 1990 р., взяв курс на досягнення повної незалежності, проголосив державний суверенітет (31 березня), а у травні усунув ідеологічне визначення з назви держави: вона стала називатись — Естонська Республіка. Противники незалежності, переважно російськомовне населення, об'єдналися у т. зв. Інтер-фронт, який проводив численні акції протесту і навіть провокаційні дії. На всенародному референдумі (3 березня 1991 р.) 77,8 % громадян висловилося за відновлення естонської державності. На цій підставі Верховна рада Естонії 20 серпня прийняла ухвалу про її відновлення. Президентом країни було обрано Арнольда Рюйтеля, який до того часу очолював законодавчий орган. 28 червня 1992 р. на всенародному референдумі схвалено нову конституцію.
Важливою віхою в політичному житті країни стали парламентські вибори у вересні 1992 р. їх особливість була в тому, що більшість неестонців позбавили права голосу, тому голосувало лише 67,84 % громадян. За результатами виборів у законодавчому органі було представлено 9 політичних сил: Союз за батьківщину (22 % і 29 мандатів), Безпечний дім (13,6 % і 17), Народний фронт (12,25% і 15), Помірковані — як об'єднання соціал-демократів і Сільської центристської партії (9,72% і 12), Національна незалежна партія (8,79% і 10), по 8 мандатів отримали монархісти (7,12%), Естонські громадяни (6,89 %). Перемогу здобула правоцентристська коаліція, а уряд сформував історик Март Лаар. У жовтні цього ж року парламент обрав главу держави: ним став представник Союзу за батьківщину письменник Ленарт Мері (переобраний у вересні 1996 р.).
Уряд провів ряд ключових реформ. Запровадження національної валюти дозволило певною мірою зупинити інфляцію і стабілізувати економіку. Водночас непростим виявилося питання про громадянство. У лютому 1992 р. були прийняті поправки до "Закону про громадянство" від 1938 р. Згідно з ними, громадянами країни визнавалися лише ті мешканці та їх нащадки, які мали цей статус до літа 1940 р., тобто до часу радянської окупації. Інші (близько 400 тис. осіб) для набуття естонського громадянства, мали відповідати таким критеріям: проживати на території Естонії протягом двох останніх років, скласти тести на знання естонської мови. ............
