План

1.         Вступ

2.         Визрівання передумов скасування кріпацтва

2.1      Розкладання кріпосництва й формування капіталістичних від-носінь наприкінці 18 – початку 19 століття

2.2      Внутрішня політика царату

2.3      Вплив Вітчизняної війни 1812 року на антикріпосницькі настрої

2.4      Дворянський етап у Російському визвольному русі. Декабристи

2.5      Криза кріпосницької системи господарства. Народна освіта

2.6      Загострення кризи кріпака ладу. Революційно-демократичний рух

2.7      Ріст селянського руху

3.         Основні положення сільської реформи 1861р. у Росії

3.1      Скасування особистої залежності

3.2      Наділи й повинності селян

3.3      Викуп селянських наділів

4.         Особливості реалізації сільської реформи в Східній Україні

5.         Висновок

6.         Список використаної літератури

1.         Вступ

Кріпосне право - унікальна у своєму роді система проіснувало незвичайно довго, у ньому багато хто бачили причини відсталості Росії, проти нього виступали най яскравіші представники свого часу. Відомо, що близько 90% населення Російської Імперії становили селяни, значна їхня частина була в кріпосної залежності, з огляду на це можна говорити, що історія Російського кріпосного права - суть історія Росії.

Покріпачення відбувалося не відразу. Так головною тенденцією в розвитку селянського господарства в Московській Русі стає звуження можливостей виходу й прикріплення селян до землі. Іти з насиджених місць у спокійні роки вони не мали приводу. З-під протекторату великих бояр і монастирів селяни виходили рідко, відхід був, головним чином, з худорідних маєтків.

Але поземельна залежність, проте, поступово перетворювалася в особисту. Уже в XV в. великий князь давав деяким монастирям грамоти, по яких селян «не велел выпущати прочь». В XVI в. з розширенням території держави на схід і рухом, що почався, сільського населення, зосередженого раніше в межах верхнього басейну Волги, на Середню Волгу, на Дон, Урал, для землевласників прикріплення селян стало насущним завданням. До того ж із середини XVI в. у Росії зложився цілий ряд несприятливих обставин, що сприяли покріпаченню. Це програна, тривала Ливонська війна, що змушувала уряд збільшувати податки звичайні, уводити податки надзвичайні й додаткові, що погіршувало положення селянства. Величезна шкода селянам нанесла опричнина, походи й ексцеси опричників розоряли населення.

Наприкінці 1560-х рр. трирічний голод спустошив країну, ціни піднялися в багато разів, справа доходило до людожерства. Одночасно знову вибухнула епідемія чуми, що охопила 28 міст Росії. Міста порожніли, селянське господарство деградувало. До середини 1580-х рр. у Московському повіті залишилося всього 14% оброблюваної ріллі, у країні наступило «великое разорение». Населення знімалося зі своїх місць і бігло на окраїни, ховаючись від влади.

У цих умовах у московського уряду був один вихід заборонити волю селянського пересування й увести заповідні лета. ............