Принципи соціального забезпечення допомогами у зв’язку з народженням та вихованням дитини

Соціальне забезпечення допомогами осіб, які народили та виховують дитину проводиться в рамках як сімейної політики, так і політики в сфері соціального забезпечення. І сімейна політика, і політика в сфері соціального забезпечення ґрунтуються на специфічних принципах, оскільки є самостійними напрямками соціальної політики. Виходячи з цього, можна виділити наступні рівні принципів політики в області соціального забезпечення допомогами у зв’язку з народженням та вихованням дитини. Перший рівень, містить у собі принципи всієї соціальної політики, що проводиться в державі. Другий рівень – це принципи здійснення сімейної політики та принципи здійснення політики в сфері соціального забезпечення. Крім того, оскільки ми виходимо з традиційного розуміння того, що соціальна політика є одним з основних напрямків діяльності соціальної держави, то можна зробити висновок про те, що принципи діяльності соціальної держави повинні знаходити втілення в принципах здійснення соціальної політики.

Таким чином, державна політика в області соціального забезпечення сімей з дітьми повинна ґрунтуватися на принципах більш високого рівня –принципах здійснення соціальної політики, принципах політики в сфері соціального забезпечення і принципах сімейної політики. Кожен нижчестоящий рівень принципів має свої специфічні риси, що і дозволяють виділити її в самостійний напрямок діяльності соціальної держави.

Очевидно, що немає сенсу аналізувати принципи всіх названих рівнів. Доцільним буде розгляд лише тих принципів, які є специфічними саме в області соціального забезпечення допомогами осіб, які народили та виховують дитину. При цьому необхідно також мати на увазі, що принципи соціального забезпечення допомогами таких осіб в системі обов’язкового соціального страхування і державної допомоги також мають певні відмінності.

Загальність соціального забезпечення допомогами у зв’язку з народженням та вихованням дитини. Цей принцип передбачає законодавче створення рівних можливостей для одержання соціальних допомог. При цьому цей принцип має специфіку залежно від форми соціального забезпечення. Так, у системі загальнообов’язкового соціального страхування він знаходить своє вираження в тому, що право на одержання допомог з коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд) має право кожен застрахований за єдиної умови – настання страхового випадку (народження дитини, вагітність і пологи, догляд за дитиною до досягнення нею віку трьох років). При цьому застрахованими є всі наймані працівники, а у випадках передбачених законом “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства і члени їхніх сімей, що проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням. ............