Н. П. Франчук
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Проспер Меріме і Україна
Тема “П. Меріме і Україна” зацікавила мене дуже давно, і я вирішила висвітлити свої враження і думки про неї. Найбільше зацікавило мене те, як французький сенатор може знати доволі добре історію і звичаї українського народу, а зокрема козаків, коли про Україну, ще за тих часів, мало хто щось знав.
З творчістю П. Меріме я ознайомилась ще в свої шкільні роки. І мене дуже захопив його твір “Богдан Хмельницький”, бо саме в ньому П. Меріме дуже гарно описує життя козаків. Він використовує саме ті слова, якими козаки спілкувалися. Ось, наприклад, такі як: “писар”, “реєстровий козак”, “козацький старшина”, “посполите рушення”, “обживати оселю”, “козацька мати” та інші.
Про П. Меріме вперше українською мовою написав Ю. З. Янковський. Згодом почав писати і Д. Наливайко, який гарно висвітлив особистість П. Меріме і його ставлення до української тематики. Вийшла також стаття в журналі Всесвіт за 1997 р. № 11 В. О. Братко, яка є співзвучна з темою моєї курсової роботи – “Проспер Меріме і Україна”. Ця тема гарно описана але в ній є багато посилань на праці Ю. З. Янковського та Д. Наливайко. Та мою увагу привернув і лист П. Меріме від 14 липня 1867 р. який був написаний за три роки до смерті письменника. Його я знайшла у журналі Хроніка 2000 №2-3 на сторінці 128, в якому П. Меріме писав до однієї вельможної польки й своєї приятельки, прийнятої при французькім дворі, у Тюльєрі: “Цими днями зайшов до Х Вона дала мені щойно надруковану книжку М***, яка мене зацікавила і потішила. Справляє вона на мене враження продуманої і написаної дуже добре, але помічаю в ній помилку, хоч і не з тих, за які Ви мене лаятимете: вона занадто польська. Ви знаєте, щодо мене, то я – Козак”. [2, с. 128].
Проспер Меріме володів чотирма західноєвропейськими мовами, а на придачу ще й російською, тож, фактично не мав потреби вишукувати подробиць виключно французькою мовою. І читаючи російськомовні праці він роздумував і також порівнював козаків з флібустьєрами (вільні моряки, котрі протягом VХІІ і початку ХVІІІ ст. завойовували для Франції, Англії, Іспанії деякі території Америки та острови Тихого океану). І от такі порівняння призвели до того, що П. Меріме признав себе “козаком по духу”, тобто надаючи більшу перевагу не “панкам”, а “хоробрим козакам”. ”Запорожці пильнують самі про своє утримання, – писав Меріме, – не буваючи нікому в тягар, тоді як лицарі без сорому живуть уже довгий час, нічого не роблячи й нічого не зробивши для добробуту якоїсь держави”. [1, с. 130].
Яким побутом, під якими впливами цей французький академік, сенатор, радник Наполеона ІІІ, а особливо дружини його Євгенії зацікавився “останніми гетьманами” – Хмельницьким та Мазепою – став сам, згідно з власною заявою, козаком по духу, – виявити це, а заразом прослідкувати, що було зроблено у французькому письменстві та історіографії до Меріме в напрямку популяризації української Козаччини на Заході, – буде завданням цієї роботи.
Проспер Меріме (1803–1870) визначний французький письменник, мистецтвознавець, культурний діяч, член французької академії, виходець із високоосвіченої сім’ї художників. [3, с. 17]. Його батько був художником за фахом і винахідником за покликанням. Мистецьки обдарованою була й мати майбутнього письменника. ............
