МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ТВОРЧА РОБОТА
на тему:
«Автор-текст-читач»
(за матеріалом новели Дж. Селінджера «Блакитний період де Дом’є Сміта»)
Виконала
студентка 210 групи
Інституту східних мов
Стоцька Оксана
Викл. Кирилова. Т.А
Київ – 2009
Загадковість Селінджера не перестає до цих пір нас дивувати. Після опрацювання великої кількості теоретичної літератури та самого твору Селінджера, я зрозуміла, що герой новели на початку неспокійно почувається в Нью-Йорку, потім він радіє місцю викладача заочних курсів в Канаді, відчуває піднесення, порив, збудження, після того, як помічає талант в монахині Ірми, й пізнавши стан великого здивування і відвертості, приходить до задоволення, по-новому починає ставитися до тих життєвих проблем, які раніше не розумів і які здавалися для нього нерозв’язними .
Новела викликала досить багато коментарів літературних критиків, причому, досить багато можна сказати про цікавість до епізоду прозріння молодого художника біля вітрини з ортопедичними приналежностями: «Внезапно (я стараюсь рассказать это без всякого преувеличения) вспыхнуло гигантское солнце и полетело прямо мне в переносицу со скоростью девяноста трех миллионов миль в секунду. Ослепленный, страшно перепуганный, я уперся в стекло витрины, чтобы не упасть. Вспышка длилась несколько секунд. Когда ослепление прошло, девушки уже не было, и в витрине на благо человечеству расстилался только изысканный, сверкающий эмалью цветник санитарных принадлежностей» . Судження по цьому приводу виказувались з позицій фрейдизму, екзкстенціалізму, містицизму і т.д.
Слід зазначити, що текст у тексті сприймається літературознавцями як своєрідна гіперриторична конструкція, притаманна розповідним текстам. Ознакою цієї побудови є те, що основний текст спрямований на опис або написання іншого тексту, що й визначає зміст усього твору. Роль вставної новели переважно відіграє розповідь персонажа, історія пошуку та відкриття певних документів, написання художнього твору чи наукового трактату. Читач стає співучасником своєрідної гри між текстами, кожен із яких претендує на достовірність і націлений на пошук меж між реальністю та ілюзією.
Поширене в літературознавстві поняття “текст у тексті”, потрактоване Ю.Лотманом як уривок, який спочатку був не текстом, стає частиною цього тексту, породжує нову художню цілісність. За Ю.Лотманом, “текст у тексті” – це специфічна риторична структура, при якій відмінності в закодуванні різних частин тексту постають чинником авторської побудови та читацького сприйняття. Така побудова, перш за все, загострює момент гри в тексті: з позиції іншого способу кодування, текст набуває рис підвищеної умовності, підкреслюється його ігровий характер: іронічний, пародійний, театралізований смисл тощо. Митець, асоційований у читацькій свідомості з постмодерністом, розвінчує чинні міфи, водночас створює й обігрує нові, вдаючись до високохудожніх містифікацій.
При розгляді тексту новели Селінджера я використовувала структурний метод аналізу, зокрема спиралась на концепцію французького структураліста Ролана Барта, що описав формальну структуру тексту як явище культури (дискурс). ............