ЗМІСТ

ВСТУП

СЕМЕЙНІ СТОСУНКИ

ЖІНКА ЕПОХИ ДОМОСТРОЮ

БУДНИ І СВЯТА РОСІЙСЬКИХ ЛЮДЕЙ XVI СТОЛІТТЯ

ПРАЦЯ В ЖИТТІ РОСІЙСЬКОЇ ЛЮДИНИ

ЕТИЧНІ ЗАСАДИ

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

На початок XVI століття на культуру і побут російського народу мала величезний вплив церква і релігія. Православ'я зіграло позитивну роль в подолання суворих вдач, неуцтва і архаїчних звичаїв староруського суспільства. Зокрема, норми християнської моралі надавали дію на родинне життя, брак, виховання дітей.

Мабуть, жоден документ середньовічної Русі не відобразив характер побуту, господарства, економічних взаємин свого часу, як «Домострой».

Вважається, що перша редакція «Домострою» складена у Великому Новгороді в кінці XV – початку XVI століття і на початку він існував як повчальна збірка серед торговельно-промислового люду, обростав поступово новими повчаннями і порадами. Друга редакція, значно перероблена, зібрана і заново відредагована вихідцем з Новгорода попом Сильвестром, впливовим радником і вихователем молодого російського царя Івана IV, Грозного.

«Домострой» - це енциклопедія родинного життя, домашніх звичаїв, традицій російського господарювання – всього багатообразного спектру людської поведінки.

«Домострой» мав мету навчити кожну людину «благо – розсудливому і акуратному житію» і був розрахований на широкі верстви населення, і хоча в цьому повчанні ще багато пунктів пов'язаних з церквою, але в них міститься вже немало і чисто світських радих і рекомендацій з поведінки в побуті і в суспільстві. Передбачалося що, зведенням викладених правил поведінки, повинен був керуватися кожен громадянин країни. На першому місці в ньому ставитися завдання етичного і релігійного виховання, яке повинні мати на увазі батьки, піклуючись про розвиток своїх дітей. На друге місце виносилося завдання навчання дітей тому, що необхідне в «домашньому ужитку», і на третьому місці стояло навчання грамоті, книжковим наукам.

Таким чином, «Домострой» є не лише вигадуванням повчального і родинно-побутового типа, але і своєрідним кодексом соціально-економічних норм цивільного життя російського суспільства.

У російських народів довгий час існувала велика сім'я, що об'єднувала родичів по прямій і бічним лініям. Відмінними рисами великої селянської сім'ї були колективне господарство і вжиток, загальне володіння майном двома і самостійнішими шлюбними парами. В міського (посадника) населення сім'ї були менші і складалися зазвичай з двох поколінь – батьки і діти. Сім'ї людей служивих були, як правило, малими, оскільки син, досягнувши 15 років, повинен був «служити государеву службу і міг отримати як свій окремий маєтковий оклад, так і подаровану вотчину». Це сприяло раннім бракам і виділенню самостійних малих сімей.

З введенням православ'я браки стали оформлятися через обряд церковного вінчання. Але традиційний весільний обряд – «вісілля» зберігся на Русі ще приблизно протягом шести-семи століть.

Розірвання браку було вельми скрутним. Вже в ранньому середньовіччі розлучення – «розпуст» вирішувався лише у виняткових випадках. При цьому права подружжя були нерівні. Муж міг розвестися з дружиною в разі її зради, причому до зради прирівнювалося спілкування з чужими людьми зовні удома без дозволу чоловіка. ............