Роль процесуальних гарантій прав і свобод учасників кримінального судочинства під час проведення слідчих дій
Виходячи з твердження, що весь кримінальний процес є системою процесуальних гарантій досягнення істини та охорони прав громадян [1, с.56], Г.А. Абдумаджидов доходить висновку, що досудове слідство і дізнання є одним з елементів системи процесуальних гарантій, а кожна слідча дія - підсистемною одиницею [4, с.38]. Слідчі дії загалом законодавчо регламентовані таким чином, щоб гарантувати права та законні інтереси їх учасників. Метою процесуальної регламентації підстав і порядку проведення слідчих дій є забезпечення, по-перше, достовірності та об’єктивності отриманої доказової інформації, по-друге, прав та свобод учасників процесу. При правозастосуванні необхідно виходити з того, що норми кримінально-процесуального закону мають на меті не лише оптимальним чином врегулювати кримінальне судочинство, а й визначити межі максимального обмеження конституційних прав та свобод учасників процесу під час проведення слідчих дій. Так, наприклад, КПК України забороняє домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних засобів (ст.22 КПК України), вчиняти дії, які принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її життя (ст. 193 КПК України), а також зобов’язує слідчого вживати заходів щодо нерозголошення виявлених під час обшуку або виїмки обставин особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні (ст.185 КПК України).
Водночас зазначені положення мають обмежений характер, оскільки охоплюють лише окремі слідчі дії, що свідчить про необхідність вдосконалення законодавчої регламентації гарантій прав та свобод учасників кримінального судочинства під час їх провадження.
Розглядаючи сутність забезпечення прав та свобод учасників кримінального судочинства під час провадження слідчих дій, зазначимо, що в теорії кримінального процесу відсутній єдиний підхід до розуміння поняття "учасники процесу". Однією з причин різноманітних наукових тлумачень є недостатньо чітке законодавче формулювання цього терміна.
Чинний КПК України до учасників процесу відносить лише обвинуваченого, підозрюваного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, а також їхніх представників (п.8 ч.1 ст.32). Гл.3 КПК України "Учасники процесу, їх права та обов’язки" додає до наведеного переліку учасників процесу також підозрюваного (ст.43-1).
Привертає увагу те, що поряд із терміном "учасники процесу" у кримінально-процесуальному законі вживається поняття "особи, які беруть участь у справі", а також "особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві". Так, відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь. Згідно з ч.3 ст.22 КПК України забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. У ст.52-1 КПК України йде мова про те, що особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, за наявності реальної загрози їх життю, здоров’ю, житлу чи майну мають право на забезпечення безпеки. ............
