РОЗРАХУНОК ПРИРОДНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ

У відповідності до санітарних норм у всіх приміщеннях повинна бути передбачена природна вентиляція.

Природна вентиляція здійснюється через витяжні канали, шахти, кватирки приміщень. Вона дозволяє подавати та видаляти із приміщень великі об’єми повітря без застосування вентиляторів, тому вона дешевша від механічної.

За характером дії природна вентиляція може бути організованою та неорганізованою. Природна система вентиляції вважається організованою, якщо вона має устрій, що дає можливість регулювати напрямок повітряних потоків та величину повітрообміну. При неорганізованій вентиляції повітря подається та видаляється з приміщення за рахунок інфільтрації через нещільності та пори зовнішніх огороджень.

У сільськогосподарських виробничих приміщеннях повітря забруднюється різними шкідливими речовинами: пилом, газами, парою.

Для кожного виду приміщень установлені норми фізичного стану повітря і гранично допустимі концентрації шкідливих домішок.

Природна вентиляція являє собою труби прямокутного або круглого перерізу, що проходять через стельове перекриття і дах будівлі. Нижній кінець труб знаходиться в приміщенні, а верхній трохи вище гребеня даху будівлі. Через ці труби здійснюється природне відсмоктування повітря з приміщення. Приток чистого повітря потрапляє також через щілини у дверях, вікнах і стінах будівлі. У деяких будівлях для більш інтенсивного повітрообміну роблять припливні канали в нижній частині стін.

Переміщення повітря з приміщення по витяжних трубах відбувається за рахунок різниці об’ємної ваги зовнішнього і внутрішнього повітря. Завдяки цій різниці на вході і виході витяжних труб створюється різниця тисків, яку можна визначити за формулою

,

де h – висота відкритої з обох кінців вентиляційної труби, м;

 – вага 1 м3 повітря за зовнішньої температури;

– вага 1м3 повітря за внутрішньої температури

Об’ємну вагу повітря при заданій температурі можна визначити за формулою:

,

де а – коефіцієнт розширення газів = 1 : 273;

1,293 – об’ємна вага повітря при 0 оС.

Таблиця 1. Об’ємна вага повітря за різної температури і різного барометричного тиску, кг/м3

t повітря, оС

Барометричний тиск, мм рт. ст. 725 730 735 740 745 750 755 760 765 770 -10 1,281 1,289 1,298 1,307 1,316 1,325 1,333 1,342 1,351 1,360 -8 1,271 1,280 1,288 1,297 1,306 1,315 1,323 1,332 1,341 1,350 -6 1,261 1,270 1,279 1,287 1,296 1,305 1,313 1,322 1,331 1,340 -4 1,252 1,261 1,269 1,278 1,286 1,295 1,304 1,312 1,321 1,330 -2 1,243 1,251 1,260 1,268 1,277 1,286 1,294 1,303 1,311 1,320 0 1,234 1,242 1,251 1,259 1,268 1,276 1,285 1,293 1,302 1,310 +2 1,225 1,233 1,242 1,250 1,258 1,267 1,276 1,294 1,298 1,301 +4 1,216 1,224 1,233 1,241 1,249 1,258 1,266 1,274 1,283 1,291 +6 1,207 1,215 1,224 1,232 1,240 1,249 1,257 1,265 1,274 1,282 +8 1,198 1,207 1,215 1,223 1,232 1,240 1,248 1,256 1,265 1,273 +10 1,190 1,198 1,206 1,215 1,223 1,231 1,239 1,247 1,256 1,264 +12 1,182 1,190 1,198 1,206 1,214 1,222 1,231 1,239 1,247 1,255 +14 1,173 1,181 1,190 1,198 1,206 1,214 1,222 1,230 1,238 1,246 +16 1,165 1,173 1,191 1,189 1,198 1,197 1,213 1,222 1,230 1,238 +18 1,157 1,165 1,173 1,181 1,189 1,193 1,205 1,213 1,221 1,229 +20 1,149 1,157 1,165 1,173 1,181 1,189 1,197 1,205 1,213 1,221

Швидкість руху повітря у витяжних трубах обчислюють як

,

де g – прискорення земного тяжіння, м/с2.

Під час проходження по трубі повітря буде зустрічати опір, що залежить від форми і якості стінок труби, тому дійсна швидкість буде менше від розрахованої за формулою (18). ............