Вступ Виробництво глиняного посуду і культових фігурок на території України відомі з кінця мезолітичної доби (7000–6000 р. до н.е.) і досягло високого розвитку в добу трипільської культури.
За княжої доби на Україні було великим промислом і в 19 столітті стає однією з найважливіших галузей українського кустарного промислу.
Гончарство – обробка глини та виготовлення різноманітного кухонного посуду, а також цегли, кахлів та іншої кераміки. Гончарні вироби на території України, що належали до трипільської культури, вже визначалися вишуканістю форм, цікавою озлобленістю. На ручному гончарному крузі, що з'явився тут у II ст. н.е., з використанням спеціальної обпалювальної печі – горна – виготовлялася основна маса керамічного посуду в Київській Русі, де гончарне ремесло досягло високого рівня. У XIV–XV ст. на Україні почали застосовувати досконаліший та продуктивніший ножний круг.
Головними районами гончарства були: на Полтавщині колишні повіти Миргородський, Зіньківський (зокрема Опішня, яка є центом гончарства сучасної Європи); на Чернігівщині – Городнянський, Ніжинський, Кролівецький, Новгородсіверский, Глуховський та ін., на Київщині – Чигиринський, Черкаський, Гуманський; на Харківщині – Валківський, Охтирянський, Ізюмський; в Галичині – на Розточчі (Глинсько, Немирів) на Гуцульщині (Коломия, Косів, Кути), Покутті і на південно-східному Поділлі.
В даний час гончарством займаються окремі підприємства, але переважно цю роботу ведуть окремі обдаровані особистості. В своєму промислі користуються, в основному, місцевою сировиною і покупними півфабрикатами.
Мета роботи – проаналізувати розвиток гончарства на Чернігівщині.
Завдання роботи:
1) розглянути особливості гончарного виробництва;
2) проаналізувати виникнення гончарства на Чернігівщині;
3) дати характеристику розвитку гончарства в ХІІ – ХХ ст.;
4) розглянути основні риси гончарних осередків Полісся;
5) охарактеризувати основні осередки гончарства на Чернігівщині.
1. Гончарне виробництво 1.1 Сировина для гончарних виробів Для виготовлення гончарних виробів та творів вжиткового мистецтва використовують глини, спріснюючі матеріали, плавні, глазурі (велика рецептура хімікатів і речовин) та керамічні краски.
Виготовлення дрібних керамічних виробів, які сушити і випалювати необхідно при дуже лагідному режимі.
Малопластичні глини, як правило, використовуються для виготовлення більш масивних виробів з товщиною стінки 10–15 мм. Такі вироби можна сушити і випалювати теплоносіями з повишеними характеристиками. Щоб запобігти браку та прискорити сушку та випал в масу пластичних глин вводять спріснювачі.
Глину для гончарних виробів, як правило, необхідно добувати в добре вивчених і підготовлених кар’єрах. Добування глини ведеться в весняно-літній період.
Із кар’єрної глини без спеціальної підготовки одержати гончарні вироби високої якості дуже важко.
Для одержання якісних виробів із наявної сировини її в першу чергу необхідно гомунізувати шляхом перемішування при добуванні, пошаровому розміщенні в глинозапасниках, при буртовані на бетонних площадках біля формовочного виробництва. Площадка зберігання глини заповнюється пошарово. ............
