Зміст

Вступ

1. Аналіз поставленої задачі.

1.1 Обґрунтування достатності апаратних засобів та програмних ресурсів.

1.2 Добирання набору апаратних засобів для реалізації пристрою.

1.3 Розподіл функцій пристрою між вузлами мікропроцесору.

1.4 Обрання та обґрунтування режимів функціонування мікропроцесору та периферійних засобів.

2. Проектування принципової схеми пристрою .

2.1 Схема включення мікропроцесора.

2.2 Формування тактових імпульсів.

2.3 Схема скидання.

2.4 Схема вхідних та вихідних пристроїв.

2.5 Схема стабілізатору напруги живлення.

3. Проектування програмного забезпечення мікропроцесора.

3.1 Проектування процедури ініціалізації апаратури мікропроцесора.

3.2 Проектування процедур обробки переривань.

3.3 Проектування процедур вводу інформації.

3.4 Проектування процедур виводу інформації.

3.5 Проектування процедури перетворення інформації.

3.6 Проектування процедури main().

4. Лістинг програми.

5. Рекомендаціі по розробці програмних та апаратних діагностичних засобів для перевірки працездатності пристрою.

6. Проектування плати друкованої пристрою.

Заключення

Література

Додаток А – Схема електрична принципова

Додаток Б – Плата друкована

Вступ

Однокристальні мікроконтролери знаходять широке використання у самих різноманітних сферах: від вимірювальних пристроїв, фотоапаратів та відеокамер, принтерів, сканерів та копіювальних апаратів до виробів електронних розваг та різноманітної побутової техніки.

Від часу появи перших мікропроцесорів у 1970-х роках їх складність постійно зростала за рахунок появи нових апаратних рішень та додавання нових команд, призначених для рішення нових задач. Так поступово склалась архітектура, яка потім отримала назву CISC (Complex Instruction Set Computers – комп’ютери із складним набором команд). У подальшому розвитку позначився та знайшов активний розвиток ще один напрямок: архітектура RISC (Reduced Instruction Set Computers – комп’ютери із скороченим набором команд). Саме до цієї архітектури відносяться мікроконтролери AVR компанії Atmel та PIC Microchip.

Основні переваги RISC-архітектури полягає у тому, що вони прості, виконують обмежений набір команд, і як наслідок, дуже швидкодійні. Це дозволяє знизити вартість та складність їх програмування.

Зворотною стороною RISC-процесорів стала необхідність створення додаткових команд на асемблері, які у СISC-пристроїв реалізовані у апаратній частині. Однак подібний недолік з лихвою компенсується ціною та швидкістю роботи RISC-пристроїв. До того ж, якщо будувати програми на мові С, то подібні проблеми взагалі перестають мати будь-який сенс для інженера, так як вони рішаються компілятором, який автоматично генерує весь недостатній асемблерний код.

У початку виникнення мікропроцесорів розробка програмного забезпечення проходила виключно на тій чи іншій мові асемблера, орієнтованого на певний пристрій. По суті, такі мови являли собою символьні мнемоніки відповідних машинних кодів, а перевід мнемоніки у машинний код виконувався транслятором. Однак головний недолік асемблер них мов полягає у тому, що кожний із них прив’язан до конкретного типу пристроїв та логіки їх роботи. До того ж, асемблер складний у освоєнні, що потребує достатніх зусиль для його вивчення, який, до того ж, становиться витраченим впусту, якщо надалі потребується перейти на мікроконтролери інших виробників.

Мова С, являючи собою мову високого рівня, не має подібних недоліків і може використовуватись для програмування любого мікро контролера, для якого є компілятор з мови С. ............