Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .с. 3-4 1. Економічна природа і зародження вільних економічних зон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 4-11 2. Вільні економічні зони як ефективний засіб залучення іноземних інвестицій. . . . . . . . . .с. 11-17 3. Принципи і особливості створення спеціальних економічних зон на території України. с. 17-21 Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .с. 21-23
    Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .с. 24-25
    Вступ
    Спеціальні економічні зони у країнах з перехідною економікою мають сприяти швидшому становленню ринкових механізмів в окремих регіонах. І в даній роботі ставиться за мету не лише довести наскільки вільні економічні зони (ВЕЗ) є ефективним засобом залучення інвестицій: Головна увага приділяється тому, якими мають бути ВЕЗ, щоб стимулювати інвестиції. Більше того, важливо визначити критерії, принципи і особливості створення таких зон на території України. При цьому необхідно враховувати різні точки зору щодо ролі ВЕЗ у перехідній економіці. Зокрема, на користь їх висуваються такі міркування: 1. спеціальна зона виступає як модель для цілої країни; 2. в процесі експеременту можна легко виправити помилки, перш ніж вони завдали збитків на рівні всієї країни; 3. в них швидше можуть бути запроваджені і введені в дію закони, що відповідають ринковим вимогам; 4. опір супротивників радикальних реформ можна ефективніше подолати на обмеженій території; 5. інвестори, які бажають розпочати господарську діяльність, але знають про ризик на рівні країни, отримують можливість спробувати в більш керованій ситуації;
    Водночас, проти створення ВЕЗ висуваються міркування, а саме: - рівні інвестиційні умови для всієї країни є альтернативою ВЕЗ; - заснування ВЕЗ тягне за собою значні витрати на створення різних органів і розвиток інфраструктури; - не гарантовані сподівання на успіх в діяльності ВЕЗ і мала довіра до них;
    В даний час стало зрозуміло, що організація СЕЗ мало чим відрізняється від інщих інвестиційних проектів, тобто потребує розробки продуманої концепції, проведення грунтовної передінвестиційної роботи, вимагає значних власних капіталовкладень при тому, що ефект можна очікувати роками, ейфорія навколо цього явища поступово спадає, що дає час для його осмислення в науковому та практичному плані.
    В Україні питаннями теорії та практики займаються В.О.Дергачов, Г.Г.Динис, О.С.Передерій, В.І.Піла, А.П.Румянцев, В.С.Савчук, В.Р.Сіденко, А.С.Філіпенко, О.С.Чмир, І.М.Чучка та ін. Значний науковий і пізнавальний інтерес з цієї проблематики представляють праці російських вчених Б.Замятіна, Н.Корнейчука, В.Шитова, І.Савєлової, І.Шанова, І.Дороніна, Є.Поліванної, В.Симчери тощо. У роботах науковців країн СНД визнано можливість та доцільність запровадження СЕЗ в умовах реформування господарства, показано шляхи адаптації світових параметрів розвитку зон для економік перехідного типу.
    На заході СЕЗ потрапили до сфери уваги науки приблизно з середини 70-х років, під час їх бурхливого зростання та прояву наслідків діяльності у країнах "третього світу". Питанням діяльності СЕЗ присвячені праці зарубіжних економістів-науковців Н.Жек'є (Швейцарія), Я.Монкевича (Польща), Ж.Дюшена (Франція), Е.Лоувена (Німеччина), Р.Боліна (США), К.Міягіви та С.Наїто (Японія) та ін. ............