О.І. Вовк
Співвідношення комунікативного і когнітивного у навчанні студентів-філологів практичної граматики англійської мови
Метою цієї статті є розглянути основні цілі та завдання навчання практичної граматики англійської мови студентів-філологів та визначити співвідношення комунікативних і когнітивних компонентів у цьому процесі.
Проблему оволодіння граматичною стороною іншомовного спілкування досліджували такі вітчизняні і зарубіжні дослідники, як П.Б.Гурвіч, Ю.І. Пассов, Н.К. Скляренко, Л.М. Черноватий, С.П. Шатілов, J.Allen, M. Finocchiaro, J. Harmer, J. Isenberg та ін.
Не дивлячись на широке висвітлення в науковій літературі комунікативної сторони вищевказаної проблеми, свого розв’язання в рамках когнітивної науки вона ще не знайшла.
Сучасний стан методичної науки характеризується висуненням на передній план двох головних парадигм наукового знання – когнітивної та комунікативної. У комунікативній парадигмі мову та її аналіз пов'язують переважно з оволодінням мовленнєвою діяльністю (МД), у когнітивній – із когніціями, тобто пізнанням та пов’язаними з цим структурами і процесами, з усіма способами одержання, обробки, фіксації, збереження та використання знань. У той же час стає все більш очевидним, що для вирішення цілої низки методичних проблем необхідний певний синтез вищезазначених парадигм знання.
Навчання граматичного аспекту іншомовного спілкування студентів-філологів передбачає урахування як комунікативних, так і когнітивних компонентів. Розглянемо ці компоненти.
Основні компоненти комунікативної сторони навчання.
Процес навчання організується як модель реального спілкування. Спілкування є процесом, в якому здійснюється раціональна та емоційна взаємодія людей, виявляється та формується спільність їхніх думок, поглядів, згуртованість і солідарність, що є характерними для колективу, тобто це спосіб підтримки життєдіяльності індивіда в соціумі [1, 77].
Навчання практичної граматики англійської мови (АМ) здійснюється у процесі МД, коли учасники спілкування намагаються вирішити реальні та уявні задачі сумісної діяльності за допомогою іноземної мови (ІМ). МД є активним, цілеспрямованим, опосередкованим мовою та обумовленим ситуацією процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою [2, 133]. МД співвідноситься із спілкуванням як часткове і ціле. Отже, МД формується у процесі спілкування, а граматичний аспект спілкування – у МД. Тому навчати потрібно МД і саме у процесі МД.
МД має трифазову структуру: 1) першою фазою є спонукально-мотиваційна; 2) другою – аналітико-синтетична; 3) третьою – виконавча [2, 133]. Вважаємо, що необхідна ще фаза зіставлення реалізації задуму із самим задумом чи фаза зворотної аферентації (термін П.К.Анохіна), що є, власне, ефектом зіставлення реалізації дії з заданою програмою. Четверта фаза має, на наш погляд, принципове значення, тому що під час навчання практичної граматики мовлення студентів неможливе без помилок, але саме у процесі навчання виявляється фаза зворотної аферентації, коли студент може звірити результат наміченої ним програми з її реалізацією та в разі необхідності внести певні зміни, тобто виправити себе.
Діяльність завжди розглядається поряд із категорією "активність", а іноді вживається як її синонім. ............