Зміст Розділ 1. Особливості соціально-економічного і духовного розвитку Львова у XVI столітті
1.1 Соціально-економічний розвиток Львова і Галичини у складі Польської держави і Речі Посполитої
1.2 Західноєвропейські впливи у розвитку духовного середовища міста
Розділ 2. Архітектура міста як прояв ренесансного духу часу
2.1 Стилістичні особливості культової архітектури Львова
2.2 Еволюція розвитку житлової архітектури міста
Розділ 3 Західноєвропейські впливи в архітектурі Львова: практичний зріз
3.1 Майстри Західної Європи – зодчі міста
3.2 Порівняльний аналіз пам'яток архітектури Львова
Список використаної літератури
Розділ 1. Особливості соціально-економічного і духовного розвитку Львова у XVI столітті
1.1 Соціально-економічний розвиток Львова і Галичини у складі Польської держави і Речі Посполитої Відомо, що культура Відродження охопила не тільки Італію, в якій небувалого розквіту набуло мистецтво, а й всю Західну і Центральну Європу. Дослідження останнього часу доводять, що це положення в тій чи іншій мірі характеризує і культуру східних слов'ян. На мистецтві російського, українського і білоруського народів знайомство з мистецтвом Італії відбилось з різною глибиною, неодночасно, відіграючи більшу або меншу роль у загальному процесі становлення національних рис.
У культурному житті України XVI — першої половини XVII ст. знайшли свій досить чіткий вияв ренесансні тенденції. Як і в інших країнах православно-слов'янського кола, процес поширення ренесансу на Україні був тривалим та увійшов складовою частиною в культуру барокко*
Ренесансне мистецтво – європейське явище. Україна є складовою частиною Європи. Ті особливості, які були притаманні європейському мистецтву в цілому, так чи інакше проявилися і на грунті українського мистецтва.
Провісниками ренесансу були Данте (на зламі XIII-XIV століть), Петрарка і Бокаччо (XIV століття ), але датують ренесанс пізніше: ранній (1420- 1500 роки), золотий (1500-1540) та пізній (межі точно не встановлюють ).
Найхарактернішою ідеологічною ознакою епохи Відродження* вважається гуманізм*. Слідом за одним із ранніх ідеологів гуманізму Салютаті в центрі уваги італійських письменників XIV століття опиняється поняття humanitas, вживане ще Ціцероном. Це поняття розуміється як ученість і як схильність до шляхетних мистецтв, а твкож як доброзичливість щодо інших людей.
Мистецтво і література Ренесансу залишаються безпосередньо пов’язаними з християнською ідеологією і християнським матеріальним культом. Але відбувається радикальна зміна позиції щодо літургійного часу і способів єднання смертного індивіда з трансцендентним, надіндивідуальним, безконечним світом.
У традиційній християнській художньо-теологічній системі світ людини протистоїть небесному світові, як його духовній (необразній сутності), обоїм протистоїть світ буття Бога, як світ надраціональний і надобразний. Ці канони зруйнувалися ренесансною культурою, яка переосмислила ставлення до нетварного і надтварного світу, виходячи з нового розуміння біблійної тези про людину, як образ божий. Повернення до античного антропоморфізму в баченні богів мало набагато ширший, ніж власне “італійський“ сенс повернення до забутої римсько-античної спадщини. ............
