Міністерство освіти і науки України
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Реферат
Історичні портрети К.М. Деревянко і І.Д. Черняховського
Черкаси 2010
План
Вступ
1. Історичний портрет Дерев’янка Кузьми Миколайовича
2. Іван Данилович Черняховський
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми полягає в тому, що сьогодні, як ніколи усім нам потрібна правда і пам’ять про найжорстокішу і найкровопролитнішу в історії людства війну, про покоління тих людей, які чесно і до кінця виконали свій громадянський обов’язок, захищаючи свою рідну землю від загарбників, винесли на своїх плечах весь тягар повоєнної перебудови.
Жителі Черкащини пишаються своїми земляками такими як – Герой Радянського Союзу генерал армії І.Д. Черняховським і видатний полководець та військовий дипломат К.М. Дерев’янко.
Мета реферату полягає у дослідженні життя та діяльності К. Дерев’янка та І. Черняховського, визначенні іх внеску в історію нашого краю.
Відповідно до мети сформувались наступні завдання реферату:
1. охарактеризувати історичний портрет Дерев’янка К.М.;
2. дослідити життя та діяльність Черняховського І.Д.
Структурно робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
1. Історичний портрет Дерев’янка Кузьми Миколайовича
Своїм підписом від імені радянського Верховного Головнокомандування під актом капітуляції Японії генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко поставив крапку в історії Другої світової війни
Вибір, який випав на нашого співвітчизника, був не випадковим. Враховувалися його військові заслуги, досвід, особисті якості, висока ерудиція, знання англійської та японської мов. Не останню роль відіграло й те, що Кузьма Миколайович був українцем — представником великої нації, яка зробила неоціненний внесок у розгром фашизму й мілітаризму.
Видатний воєначальник та дипломат Кузьма Миколайович Дерев’янко народився 14 листопада 1904 року в селі Косенівка Уманського повіту Київської губернії (нині Уманський район Черкаської області). Його батька односельчани глибоко поважали: він добував хліб насущний тяжкішою працею каменотеса.
Восени 1912 року Кузьма пішов у місцеву церковно-приходську школу, а в 1917 році на останні копійки батьки відрядили здібного хлопця на навчання в першу українську гімназію ім. Б. Грінченка в Умані. Нужда не раз змушувала Кузьму переривати навчання, щоб заробити сім’ї на життя. З третього класу через злидні він таки залишив гімназію і разом з батьком працював каменотесом у гранітних кар’єрах [ 5,12 ].
У 1922 році, поклавши у торбинку нехитрі харчі, зібрані матусею, і «Кобзар» улюбленого Тараса Шевченка, Кузьма вирушив на навчання в Київську військову школу. Згодом, після її розформування, Дерев’янка разом з іншими найбільш здібними курсантами переводять для подальшого навчання у Харківську школу червоних старшин. Там він, зокрема, опановує японську мову.
Після навчання — командир взводу, командир роти, начальник штабу полку, помічник начальника відділу Українського військового округу. ............
